П.І. Передерій
Враховуючи наближення супротивника, наш нечисленний гарнізон всіма силами готувався до оборони. Був створений добровольчий загін з числа моряків-зенітників під командуванням молодшого лейтенанта Андрія Івановича Алексєєнко. Передбачалося, що цей загін першим вступить в бій з передовими підрозділами гітлерівців. Для забезпечення більшої маневреності загону виділили декілька вантажних автомашин, а також три станкових і десять ручних кулеметів, один ротний міномет. Бійці загону були озброєні трилінійними рушницями, автомат ППШ мала лише одна людина - командир.
Згодом добровольчий загін Алексєєнко брав участь в боях на найважчих ділянках фронту. Його бійці неодноразово ходили в розвідку в тил ворога, де громили штаби, вузли зв'язку, здобували важливі розвідувальні дані, В цей час на ділянці Південного фронту стан ускладнювався. Проти наших 9-ої і 18-ої армій наступали 11-а німецька і 3-а румунська армії, угорський корпус. На Одеському напрямі наступала 4-а румунська армія. Війська Південного фронту, якими командував генерал армії І. В. Тюленєв, і Приморської армії - командуючий генерал-лейтенант І. Е. Чібісов, потім генерал-лейтенант Г. П. Софронов - відходили, ведучи важкі оборонні бої. Шляхи відходу військам Південного фронту прагнули перерізати дивізії 1-ої танкової групи німецько-фашистської групи армій «Південь», які наступали східніше річки Південний Буг.
3 серпня ворог захопив Кіровоград і Первомайськ, 7 серпня - Вознесенськ. Ставало все більш очевидним, що війська нашого Південного фронту навряд чи утримають територію між Дністром і Дніпром.
У зв'язку з розпочатим відходом наших військ до Південного Бугу форсуються роботи по устаткуванню рубежів сухопутної оборони Одеської, Миколаївської і головної Севастопольської військово-морських баз Чорноморського флоту. З 5 серпня відповідно до наказу наркома ВМФ формується загін кораблів Північно-західного району з місцем базування на Одесу і Очаків у складі крейсера «Комінтерн», есмінців «Шаумян» і «Незаможник», дивізіону канонерських човнів з включенням мінного загороджувача «Лукомський», чотири боліндеров, 5-го дивізіону тральщиків, 2-ої бригади торпедних катерів, загону сторожових катерів. Завдання - сприяння сухопутним військам Приморської армії і Одеській військово-морській базі в обороні побережжя.
Як відомо, 5 серпня Ставка Верховного Командування віддала директиву головному командуванню Південно-західним напрямом: «Одесу не здавати і обороняти до останньої можливості, залучаючи до справи Чорноморський флот».
Враховуючи ці вказівки, а також те, що Очаківський укрепсектор входив до складу Одеської військово-морської бази, військова рада Чорноморського флоту (командуючий віце-адмірал Ф. С. Октябрський, член військової ради дивізійний комісар Н. М. Кулаков, начальник штабу контр-адмірал І. Д. Елісєєв) того ж дня направила командирові Одеською ВМБ контр-адміралові Г. В. Жукову і командирові Очаківського укрепсектора майорові П. 3. Базілєвичу наказ, складений в найкатегоричніших виразах: «Незалежно від положення на сухопутному фронті вам відхід заборонений, битися до кінця, перемогти або померти».
