П.І. Передерій
За наказом коменданта погранкомендатури майора А. П. Ізугєнєва на порятунок людей була негайно направлена спеціальна група прикордонників. До судна, яке палало, підійшли теплохід «Червона Молдавія» і сторожовий корабель «Кубань» (командир - старший лейтенант І. А. Кожухарь). Не дивлячись на пожежу і сильний кулеметний вогонь з винищувачів супротивника, прикордонники і особовий склад прибулих кораблів, проявляючи мужність і героїзм, забезпечили зняття з палаючого теплохода, насамперед дітей, потім і решти пасажирів і команди.
Ледве рятувальні команди зняли з напівзатопленого судна людей, як в небі знову з'явилися фашистські бомбардувальники. Артилерія «Кубані» відкрила дружний загороджувальний вогонь. «Червона Молдавія», не відриваючись від «Кубані», ухилялася від прицільного бомбометання.
Діючи самовіддано і чітко, залп за залпом посилали по ворогові артилеристи Андрій Борисов, Віктор Васильєв, Микола Авдішев, Олексій Девятов, Андрій Ступников. Ні на хвилину не утихали кулемети Петра Маслова і Федора Декуня. Ворог не чекав такої відсічі. Провідний літак супротивника відвернув від транспорту, але було вже пізно. Прицільні залпи наздогнали його. Стерв'ятник задимів і різко пішов на зниження. Артилеристи перенесли вогонь на інші цілі. Натрапивши на щільну завісу вогню, два інших бомбардувальника поспішно скинули бомби і сховалися за горизонтом.
Цього ж дня в повітряних боях над Очаковом були збиті ще два фашистські літаки-винищувачі типу МЕ-109 і узятий в полон один льотчик. До кінця 13 серпня ворог вів артвогонь з невеликими перервами.
У одну з таких пауз наш комбат Шевченко вирішив зв'язатися з 141-м стрілецьким батальйоном - уточнити обстановку.
-Зв'язкового Новіцкого до мене! Швидко! - наказав він.
-Новицкого до комбата! - промайнуло по траншеї.
Через декілька хвилин Федір Новіцкий був на місці.
-По вашому наказу прибув! - доповів Федір.
-Терміново в 141-й батальйон! Передаси командирові батальйону капітанові Бондаренко цю записку і з відповіддю до мене.
-Є! - і тут же Новіцкий, перемахнувши через бруствер, сховався в чагарниках лісосмуги.
Перерва між артобстрілами тривала недовго. Хвилин через 40 з-за лісозахисних смуг і ярів, лежачих попереду, гуркнули десятки стволів ворожої артилерії і мінометів. По всій лінії оборони піднялися чорно-бурі стовпи диму і пилу. Ми почали хвилюватися: де зараз наш зв'язковий? І раптом з-за кущів показався Новіцкий. Він швидко повз по-пластунськи серед розривів снарядів і мін, міцно притиснувшись до землі, волочучи за ремінь свій трофейний карабін.
Швидше! Швидше! В укриття, Федя! - майже разом прокричали десятки голосів. Стрімголов повалився в траншею Новіцкий, переводячи дихання і вручаючи комбатові записку. Шевченко швидко пробіг очима розмашисті олівцеві рядки: «Наказую стояти в обороні на колишньому місці, зв'язок тримати з нами регулярно у встановлені терміни».
- Трохи відпочинеш і - в саперну роту старшого лейтенанта Зайцева, - наказав комбат Новіцкому.
