Майже всю ніч ми прочісували околиці, ретельно оглядаючи все навколо, але нікого так і не виявили. Не спостерігалося більше і ніяких сигналів. Звичайно ж, ми злякали диверсанта (або диверсантів?). Тепер ворог зачаївся і поводиться обережніше. Дуже шкода, що не виконали завдання.
До ранку мокрі і в болоті, ледве волочучи ноги, утомлені від безсоння, повернулися ми в розташування свого батальйону.
-Де ж ваш диверсант? - допитливо дивлячись на нас, запитав А. Р. Шевченко.
-Прогавили, товариш комбат, - винувато опустивши голову, промовив Григорій Зима, а потім детально доповів, як все це було.
-Ну що ж, товариші бійці, бачу, що старалися. Це вам хороший урок. Наступний раз будете уважнішими і розторопнішими...
Молодий комуніст Григорій Зима, колишній бригадир вантажників Очаківського рибозаводу, став хорошим воїном, набув великого бойового досвіду. Недаремно командир батальйону часто призначав його старшим для виконання якого-небудь важливого завдання. Надалі це підтвердилося і в період героїчної оборони Севастополя, де ми з ним брали участь в багатьох жорстоких боях. Там, під Севастополем, Григорій Павлович Зима загинув смертю хоробрих.
Як я вже говорив, наш винищувальний батальйон складався з бійців різного віку: тут були і сімнадцятирічні хлопці, і п'ятидесятирічні учасники першої світової і громадянської воєн. То тут, то там можна було почути ділові пропозиції, поради. Старі солдати завжди опікали молодих, роз'яснювали їм, як потрібно поподжити себе в бою, під артилерійським обстрілом, як стежити за тим, щоб зброя була в порядку і тому подібне І постійні розмови, спори на найрізноманітніші теми. Чого тільки тут не почуєш! І смішні анекдоти, жарти, примовки, небувальщина, фронтові історії. У кожному бойовому колективі виявлялися різні характери і здібності людей. Інший боєць з вигляду неначе малопримітний, а дізнаєшся його трохи краще - знайдеш цілий скарб талантів.
Ніде я так не відчував справжньої чоловічої дружби і взаємної виручки, як на війні. Ось вже воістину: «Один за всіх і всі за одного!» Кожен фронтовик готовий поділитися з товаришем останнім тютюнцем, сухарем, ковтком води. Та і чи могло бути інакше там, де кожен знаходився в однаковій небезпеці? Адже кулі, бомби, снаряди не вибирали...
Звідси, ймовірно, виникали і відповідні звернення фронтовиків один до одного: «братишка», «землячок».
Ще я підмітив відмінну рису бійців на фронті вже в перші місяці війни - це любов до своїх відважних і авторитетних командирів. Командир, як правило, першим підіймався на повний зріст, йшов в атаку і тут же всі бійці, випереджаючи командира, прикриваючи його своїми грудьми, йшли на ворога.
У тих перших боях з фашистамй нас неприємно уразила наявність у них великої кількості автоматичної зброї, зокрема пістолетів-кулеметів «шмайссер». Автомати не давали нам життя при наступі гітлерівців. Практикував супротивник і ведення турбуючого вогню в нічний час з автоматів по наших позиціях. Фашистські автоматники вибирали зручне місце ближче до нейтральної зони і цілу ніч, з невеликими перервами, строчили короткими чергами, іноді переходячи на одиночні: тах! тах! тах!
