Шановні відвідувачі "Очаківщини", хто небайдужий до історії та новин району, сайт безкоштовно опублікує любі Ваші матеріали, зі збереженням авторського права.
Запрошую до співпраці всіх, як професіоналів, так і аматорів.
ПАМ'ЯТНИКИ АРХЕОЛОГІЇ ОЧАКІВСЬКОГО РАЙОНУ
Віктор Борисович Гребенников
Олександр Михайлович Каражей
Сергій Михайлович Яценко
Автори висловлюють щиру подяку Осипенку Олексію Вікторовичу за значну допомогу у вивченні пам'яток археології та виданні даної книги
Малюнки та світлини зроблені В.Б.Гребенниковим, О.Г.Лобко, Е.О.Симоновичем, С.Б.Буйських, А.В.Бураковим, В.М.Клюшенцевим, В.В.Рубаном.
Дане видання розповідає про пам'ятки археології Очаківського району, про історію їх вивчення, надає повний перелік об'єктів, які знайдені на території району за весь час досліджень.
Книга стане в нагоді різним верствам населення: вчителям історії, учням шкіл, студентам, краєзнавцям, службовцям та всім аматорам історії нашого краю.
Очаківський район розташований у південній частині Миколаївської області, на Причорноморській низовині, яка являє собою пласку рівнину, де-не-де порізану стародавніми балками. З трьох сторін він оточений лиманами, з заходу межує з Березанським лиманом, зі сходу - з Бузьким, з півдня - з Дніпровським. Південна частина його розташована на Кінбурнській косі. Загальна площа району 1,5 тис. кв. м.
м. ОЧАКІВ
- Городище Очаків І. Розташоване на Батарейному мисі, території сучасного міста, у місці злиття Дніпровського лиману з морем. Відкрите О.С. Уваровим в середині XIX ст. Сильно зруйноване сучасними будівлями, але археологічний матеріал там присутній. Знайдено велику кількість крупного каміння, багато ольвійських монет і фрагментів амфор. Також в районі городища знайдений мармуровий тулуб статуї, Ольвійський напис післягетського періоду та надмогильна стела з латинським написом. Датується римським часом. Можливо, що біля городища існує одночасний з ним могильник. Матеріали зберігаються у фондах ІА НАНУ [16, 21]. Рішення №507(1149).
Витяг з Конституції України
- «Культурна спадщина охороняється законом» (Ч. 4, ст. 54).
- «Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність» (Ч. 4, ст. 54).
- «Кожен забов'язаний не заподіювати шкоду... культурній спадщині» (ст. 66).
НЕОЛІТ. (Новокам'яний вік)
- термін, запропонований 1865 р. Д. Леббоком для епохи, протягом якої людина перейшла до добування їжі шляхом вирощування рослин і приручення тварин. Головним матеріалом для виготовлення знарядь, як і раніше, залишився камінь. Епоха неоліту характерна зростанням відносної осілості населення і інтенсивною освоєністю меншої території, ніж у мезоліті. Фіксується поява довготривалих стоянок і поселень. Пов'язаний з осілістю розвиток житлобудівництва, удосконалення транспортних засобів і потреби у розчистці ділянок для раннього землеробства сприяють більш широкому використанню рублячих знарядь, якість яких підвищувалась за рахунок шліфування поверхні. Поширення примітивного землеробства сприяло появі палок-копалок, мотик, жнивних ножів, зернотерок та ін. Характерною ознакою неоліту є глиняний посуд, плетіння та поява ткацтва. Датується VI - першою половиною IV тис. до н. е. (38).
