П.І. Передерій
На високому живописному мисі, на березі Дніпро-Бузького лиману, де він впадає в Чорне море, розкинулося місто Очаків, потопаюче в зелених масивах розкішних дерев, місто моєї бойової юності.
Добре пам'ятаю те тревожне літо 1941-го...
Радянські люди, зайняті мирною творчою працею, не бажали війни, але кожен з нас розумів, що наша соціалістична Вітчизна знаходиться в капіталістичному оточенні і цілком можливо, що знайдеться агресор, який спробує знищити першу в світі державу робочих і селян. Звичайно, ми не могли знати, де і коли прогримить перший постріл, але загалом було ясно, що війни нам не уникнути. Мало хто помилявся і відносно передбачуваного супротивника - гітлерівської Німеччини.
У Європі палахкотіла пожежа другої світова. Фашистські загарбники прибирали до рук одну країну за іншою. Військова пожежа наближалася до меж нашої Батьківщини.
У той час я працював на Очаківському рибозаводі, був вибраний секретарем комсомольської організації. Трудилися ми з величезною напругою, повною самовіддачею. І, звичайно ж, у вільний від роботи час багато говорили про війну, що розгорілася в Європі, про віроломні дії фашистських правителів Німеччини. У наших бесідах висловлювалося побоювання, що Гітлер може кинути свої орди і на нашу країну.
Враховуючи украй напружений міжнародний стан, трудящі Очаківського району Миколаївської області, як і весь радянський народ, проявляли турботу про зміцнення обороноздатності своєї Батьківщини. При Очаківській раді Осоавіахіма активно працювали оборонні гуртки, в яких займалася молодь міста. Багато хто прагнув вивчити військову справу: влучно стріляти з рушниці і кулемета, точно метати гранати в ціль, захищатися від хімічної зброї, надавати першу медичну допомогу і так далі.
Кращими стрілками з рушниці і кулемета вважалися молоді комуністи і комсомольці Аркадій Міроненко, Микола Туней, Олексій Кравченко, Надя Кубишкіна та інші. Наприклад, Микола Туней постійно вибивав з п'яти патронів по 48-49, а то і 50 очок! Багато комсомольців мали значки «Ворошиловський стрілок».
У Очакові в 1941 році знаходився невеликий військово-морський гарнізон. Він мав свій оборонний рубіж, який іменувався: Очаківський укріплений сектор берегової оборони Одеської військово-морської бази Чорноморського флоту (ОУСБООВМБЧФ).
Слід відразу відзначити, що до початку війни на Чорноморському флоті не було єдиного плану оборони Одеської бази з суші, моряь і повітря. Це частково пояснюється тим, що військово-морські бази до червня 1941 року були ще відносно новими формуваннями і не встигли отримати повну самостійність як оперативні з'єднання флоту, здатні разом з іншими вирішувати завдання по обороні зі всіх напрямів. Рішення про формування Одеської військово-морської бази було ухвалене тільки в лютому 1940 року. Створена на основі Північно-західного укріпрайону, вона включала в свій склад його базову артилерію, Очаківський укріплений сектор і невелике число кораблів Чорноморського флоту, які постійно базувалися на Одеський і Очаківський порти, а також окремі сухопутні частини.
Коментарі