Посилення капіталістичної експлуатації і самодержавного гніту викликало зростання революційних настроїв серед трудящих. З середини 90-х років в місті почала розповсюджуватися марксистська література. Трудящі міста ставали на шлях боротьби проти експлуататорів. У лютому 1903 р. у одного очаківця поліція знайшла прокламацію Одеського комітету РСДРП «Нові лиходійства самодержавства», брошуру «Суд над селянами», декілька екземплярів газети Миколаївського комітету РСДРП «Наша справа» № 17 за 1903 рік.
Величезний революційний вплив на трудящих Очакова надали події першої буржуазно-демократичної революції в Росії. 14 червня 1905 р. броненосець «Потемкин» першим на Чорноморському флоті підняв революційний червоний прапор. Повстання відбулося в 60 милях від Очакова, в Тендровській затоці. На броненосці служили і очаківці. Серед них - близький друг одного з керівників повстання Г. Н. Вакуленчука - М. М. Костенко, який був пов'язаний з підпільною соціал-демократичною організацією на флоті. Він брав активну участь в підготовці повстання. Під час зустрічі броненосця «Потемкин» з ескадрою М. М. Костенко стояв рульовим. Разом з іншими потьомкинцями він потрапив до Румунії і лише в березні 1917 р. зміг повернутися на батьківщину (помер в 1948 р. і похований в Очакові).
Однією з яскравих сторінок до історії першої російської революції увійшло Севастопольське озброєне повстання. З 12 листопада 1905 р. в нім брала участь і команда крейсера «Очаків». 14 листопада на «Очаків» прибув революційно настроєний лейтенант П. П. Шмідт, який за пропозицією матросів став одним з керівників повстання. До «Очакова» приєдналися 12 кораблів Чорноморського флоту з екіпажем в 2 тис. чоловік. 15 листопада по повсталих був відкритий запеклий артилерійський вогонь. На «Очакові» і інших кораблях почалася пожежа. Повстання моряків, до яких приєдналися багато робочих міст, було потоплене в крові.
Після придушення Севастопольського озброєного повстання влада не зважилася судити його організаторів в революційному Севастополі. Військового керівника повстання П. П. Шмідта побоялися там утримувати навіть під вартою і 19 листопада 1905 р. привезли до Очакова і помістили у в'язницю на острові Берегової оборони. І у місті, і в навколишніх селах незабаром дізналися про в'язня.
Під впливом загального підйому революційного руху в країні активізувалася боротьба трудящих Очакова. Під час страйків, на мітингах вони висловлювали своє співчуття повсталим. Один з працівників поштово-телеграфної контори Очакова на прохання артилеристів місцевого гарнізону узявся повідомити по телеграфу до Севастополя про утримання в місті під арештом лейтенанта П. П. Шмідта, щоб матроси допомогли врятувати його. Газета «Русь» писала: «У місті розповсюджуються чутки про бойові дружини, що йдуть ніби то на виручку Шмідту, про склад бомб, про підготовлювані замахи». П. П. Шмідту співчували революційно настроєні солдатські маси Очакова.
