Звичайно ж, фашисти, стріляючи всліпу, заподіяти нам яку-небудь значну втрату не могли, проте діяли на нерви бійців, брали, як то кажуть, на змор. Правда, іноді окремі випадкові черги прошивали наші траншеї.
Одного разу комбат дав команду кулеметникові Івану Гудкову:
-А нумо дай коротку по фашистові!
Гудков, вдивляючись в чорну нічну темряву, чекав чергового автоматного спалаху, щоб туди дати чергу зі свого «дегтяря».
І ось прогриміла черга кулемета Гудкова. Після чого наступила пауза. Але незабаром з другого боку лісосмуги знову прогриміла автоматна черга. Як видно, або той автоматник змінив позицію, або підключився інший. І знову та ж карусель.
-От біс! Ніяк не заспокоїш фашиста, - вилаявся розвідник Віктор Марченко.
-Товариш комбат! Дозволите ще пальнути коротку! - попросив Гудков.
-Відставити! Потрібно берегти патрони! Завтра бій.
-Товариш комбат! Ось би нам автомати! Ми б гадів швидко погнали! І чому ж наші не наштампували таких штуковин?! - нарікав Тимофій Нечипуренко.
-Говорять, що розвідники 141-го батальйону у вбитого фашиста узяли автомат. Весь залізний, ніякого дерева! Бач як, недолюдки, цілу ніч строчать! Напевно, пудів шість за ніч вистрілюють патронів! - це вступив в розмову боєць Федір Корчак.
-Нічого, товариші! Прийде час і, я упевнений, будуть і у нас всіх автомати, - сказав комбат. - І фашистів ми поженемо назад. Факт!
А тоді ми тільки починали вчитися воювати і неминуче стикалися з різними підступними прийомами ворога. Ось один з найпоширеніших тоді: фашисти засилали до нас в тил невеликі групи автоматників, які відкривали вогонь по наших військах з флангів і тилу, створюючи видимість оточення. Не знаючися на ситуації, окремі бійці і командири, а то і цілі підрозділи поспішно відступали. Але, звичайно, потім в ході боїв ми вже зрозуміли тактику ворога, зрозуміли що до чого, навчилися розгадувати подібні прийоми фашистів і успішно знешкоджували диверсантів.
А надалі ми і самі засилали в тил ворога спеціальні диверсійні групи і цілі підрозділи, які громили тили супротивника, сіяли паніку серед його військ.
Отже, закінчився перший день безпосередніх боїв за Очаків.
У бойовому донесенні супротивника за 13 серпня 1941 року про початок наступу на Очаків мовиться: «...в цей же день 50-ій піхотної дивізії стало відомо про те, що її чекає бій за фортецю! Розвідка донесла, що Очаків готовий до оборони...
121-й (піхотний полк) з підпорядкованою (колоною) 150-го (артилерійського полку), який просувався в авангарді дивізії, після утомливих маршів отримав наказ досягти з передовими частинами лінії Камбурлєєвка - Анчекрак і розвідати до лінії Каборга - Миколаєвка. О 7 годині була підбита моторизована развідгруппа... ворогом з Камбурлєєвки (5 км. південно-західніше Анчекрака). Інша мотомеханізована група втратила в той же час в 3-х км. на південь від висоти 45 свої транспортні засоби через наліт штурмовиків (низьколітаючі літаки).
