Такою утішною характеристикою він зобов'язаний не тільки власним пропагандистам, але і афінянам, з якими він, продовжуючи справу Сатира, встановив тісні зв'язки. Подібні зв'язки були вигідні і йому, і Афінам, як в 355/354 рр. до н.е. пояснював своїм співгромадянам Демосфен. Левкону було подароване афінське громадянство і золота корона, а також звільнення від всіх громадянських обов'язків. Декрет про це був виданий в трьох екземплярах. Афіняни, які саме в цей час втратили багато своїх союзників, потребували чорноморського зерна більше, ніж коли-небудь. У період, коли від недоліку хлібних злаків страждав весь грецький світ, Афіни були вимушені імпортувати, ймовірно, до 80% потрібної ним кількості, для підтримки безперебійних постачань були видані строгі закони і розпорядження.
У 349/346 р. до н.е. до Афін прибули посланці від синів Левкона - Спартока II і Перісада - з повідомленням про смерть їх батька. Услід за цим Афіни подарували молодим співправителям привілеї, рівні привілеям Левкона, знову ж таки в обмін на пільги, які Босфор надав або надав би афінянам, - хоча Афіни, розуміючи, що імперська сила поступилася місцем дипломатії, відмовилися від ексклюзивного, монопольного права на покупку босфорського зерна.
Брати царювали разом протягом п'яти років, потім Спарток II помер, а Перісад продовжував управляти як архонт до 311/309 р. до н.е. Передбачається, що, щонайменше, перша частина правління Перісада характеризувалася таким процвітанням, якого Босфор не знав ніколи раніше; а йому самому - можливо, ще до його смерті - поклонялися як богу.
По описах, м'яка і обдарована людина, він був, як і отець, покровителем мистецтв - принаймні, він надавав привітний прийом при дворі афінському арфістові Стратонику (умовляв його залишатися якомога довше). Перісад дипломатично поступив з синдамі, оженившись на Комосарії, дочці їх князя Горгиппія. З іншого боку, він був залучений в тривалу війну з скіфами, що, мабуть, погано позначилося на торгівлі. Проте услід за періодом, коли вони володіли значною владою, їх філи в Херсонесі Таврійському під тиском інших народів (сарматів) вимушені були поволі відступити в глиб півострова, і, можливо, на деякий час визнати владу Перісада. Він також претендував на право іменуватися «царем меотів».
Босфор був прекрасним зразком багатонаціональної держави, а також показав здатність греків при необхідності пристосовуватися до незнайомих умов, уміло використовуючи місцеві особливості. Не дивлячись на зльоти і падіння, цьому царству повезло - їм протягом тривалого часу керували сильні правителі - попереду нього чекало бурхливе, але в цілому впорядковане і стабільне життя. Чеканку своїх монет Босфор продовжував до IV століття н.е.
Майкл Грант "Золота ера Греції"
