Вирушили вночі з Євпаторії. Начебто на рибалку...
Козацькі діди, яким на той момент було теж під добру сотню років, весь час мовчали. Періодично молилися. Всі спроби десантників дізнатися про якісь подробиці, чи точне місце скарбу, залишилися без відповіді. Козаки зрозуміли, що кожен дід знав лише свої прикмети. Знайти скарб вони могли лише удвох. Виходить, знання, протягом кількох сотень років, передавалися з покоління у покоління!
Проскочили непоміченими повз Очаків у Дніпровський, потім у Бузький лимани. Підійти до берега, у вказаному місці, не змогли. Переправилися човном. Екіпаж, у тому числі Тютюник, залишився на судні.
Десь за півгодини розпочалася жахлива стрілянина. Десант, дякуючи зраднику, давно чекали червоні. Як потім вдалося дізнатися, намагалися захопити живими дідів. Козаки, а це були відбірні бійці, вчинили запеклий опір. Намагалися прорватися з оточення. Билися до останнього. Полягли всі. У тому числі, діди-провідники. Коли червоні почали обстрілювати судно, капітан дав наказ відступити. З пригодами, повернулися до Криму.
Як ми зрозуміли, на цьому ж судні, згодом, козаки переправилися до Туреччини. Потім еміграція. Тютюнник живе в Пітсбургу, Пенсільванія. Нині ми намагаємося встановити назву корабля, якісь подробиці, прізвища...
Після Парутинської поразки, було організовано Кубанський десант генерала Улагая. Козаки, спільно з врангелівцями, висадилися на Тамань, протримавшись якийсь час.
До захованої казни Рябовола, знову послали кілька спецгруп. Дійшли не всі. Нині стало відомо, що комусь вдалося виконати місію, і навіть повернутися до Криму, коли там уже були махновці і червоні.
Через Америку, на журналістів часописів "Нова Січ" і "Музеї України", вийшли цікаві люди з Криму, які мають на руках певні свідчення про долю захованих в Криму скарбів. Як врангелівцями, так і козаками. Знову згадується таємнича папка з кодами, викрадена спецназом ГРУ РФ з музею Кубанського козацтва у Ховеллі. Начебто, з допомогою якихось документів, хтось колись щось невелике, знайшов. Йдуть розмови про якусь казну Запорізької Січі, сховану десь в Криму. Поки що тривають якісь таємничі рухи. Скоро повинна відбутися певна зустріч... Зачекаємо...
Якщо з казною Кубанської Народної республіки ми трохи розібралися, то таємниця парутинського скарбу і загадки якоїсь казни Січі в Криму, виявилися чимось новим. Почали пошуки. Поговорили з істориками. Продивилися книги.
Скоріш за все, мова йде про трофеї Петра Конашевича-Сагайдачного, Славного Гетьмана запорожців. У 1606-07 роках, він взяв Варну. Історики говорять про якісь неймовірні трофеї. Купи золота. Фігурує цифра у 180000 злотих... Крім того, козаки взяли і пограбували Ізмаїл, Перекоп, Очаків... Є згадки про Ольвію. Цілком ймовірно, що певну частину трофеїв, Сагайдачний заховав поблизу давньогрецьких руїн. Місце примітне! Координати зберігали двоє особливо довірених, які мали чекати наказу знайти скарб. Так з цією таємницею вони і перебралися на Кубань, вирішивши взяти золото на боротьбу аж у 1920 році! На жаль, невдало... Чи на щастя...
