Хочемо ми того, чи ні, але нам на очі часто потрапляють безхребетні тварини – багатоніжки: мухоловка та сколопендра. Причому ми їх зустрічаємо не тільки в природі, а й в своїх оселях, господарських приміщеннях, на присадибних ділянках. Розповімо про них докладніше, оскільки вони цього заслуговують: мухоловка звичайна – корисна багатоніжка, занесена до Червоної книги України, неотруйна, а сколопендра – корисна, але отруйна, тому потребує обережного поводження.
Мухоловка звичайна (Scutigera coleoptrata), інша назва скутигера – струнка багатоніжка з 15 парами довгих ніг. Довжина її 2,5-4 см. Тіло видовжене сіро-бурого – жовто-оливкового забарвлення, з трьома повздовжніми темними смугами, складається з семи сегментів. Ноги поперечно посмуговані, їх довжина збільшується в напрямку від голови до задньої частини тіла. У самок остання пара ніг вдвічі довша за довжину тіла. На голові одна пара довгих антен. Тіло і ноги мухоловки вкриті водонепроникним шаром – особливість котра дозволяє їй жити в сухих умовах. Тонкі довгі ноги мухоловок, котрі закінчуються еластичною пружинною лапкою, роблять її подібною до павуків. По боках голови знаходяться скупчення оченят. Загалом, мухоловки цікаві тим, що мають багато пристосувань до життя у повітряному середовищі, котрі роблять їх схожими до комах.
В період розмноження самець та самка при зустрічі постукують один одного вусиками. Потім самець відкладає на землю сперматофор, товкає на нього самку, котра підбирає останній своїми статевими придатками. Таке запліднення має назву зовнішньо-внутрішнє. Самки відкладають яйця по одному, спочатку носячи їх з собою. Личинка виходить з яйця з неповною кількістю пар ніг.
Природним місцем проживання цих багатоніжок в Україні є гірський Крим, де вона пристосована до кам’янистих місцин.
В останні десятиріччя мухоловок часто знаходять у різних приміщеннях, у тому числі в містах і селах, навіть в квартирах розташованих на 9 поверсі. В м. Очаків мухоловку неодноразово бачили в приміщенні офісу регіонального ландшафтного парку, райлікарні, приватному секторі та квартирах. У квартирах вони потрапляють на очі звичайно у санвузлі та коморі. Мешкає мухоловка і на Кінбурнській косі та в селах Очаківського району, тримаючись у прохолодних, темних та сирих приміщень.
Мухоловка швидко бігає, полючи в сутінках на мух, комарів та інших комах, а вдень зазвичай ховається у потаємних та прохолодних місцях. Для домашніх тварин та людей, в тому числі і дітей, вона ніякої загрози не становить. Її ногощелепи настільки слабкі, що не здатні проколоти шкіру, до того ж вона не агресивна. Мухоловка навпаки є корисною багатоніжкою. В багатьох південних країнах мухоловок у будинках охороняють, цінуючи їх діяльність по знищенню різних кровосисних комах.
Сколопендра кільчаста (Scolopendra cingulata) – має сплющене тіло, котре складається з 21-23 сегментів-кілець, довжина її до 10 см. Спина звичайно забарвлена в темний, оливково-бурий колір, нижня частина світліша. Ноги сколопендри пристосовані не тільки для швидкого ходу і навіть бігу (під час бігу вона опирається на кінці кігтиків ніг і змієподібно вигинає тіло), але і для утримання здобичі. Задня пара ніг гакоподібно зігнута, вони слугують якорями, коли сколопендра піймає велику здобич.
В Україні сколопендри мешкають на півдні, особливо у Криму. У нас вони є на Кінбурнській косі та на материку. Так, при зборі картоплі у с. Чорноморка в цьому році я особисто викопав 3 особини.
Вдень сколопендри ховаються у різних укриттях – під каменями і в тріщинах скель та ґрунту, виходячи на полювання вночі. Інколи сколопендри забігають і в житлові приміщення. Живиться сколопендра різними комахами – жуками та їх личинками, тарганами, гусеницями, сараною, павуками, молюсками. При нестачі їжі самка може з’їсти і своїх малят.
Розмножуються сколопендри навесні, подібно до мухоловок. Але в нашій місцевості майже скрізь мешкають лише самки сколопендр, котрі розмножуються без запліднення. Самки перед початком яйцекладки залазять у глибоку тріщину ґрунту чи риють собі нору. Купу відкладених яєць самка огортає своїм тілом та ногами згортаючись у клубок. Протягом кількох тижнів вона не годуючись «висиджує» яйця, із котрих виходять малята схожі будовою на свою матусю, але повністю білі. Коли покрови молодих сороконіжок потемніють та стануть твердими, вони розбігаються та починають самостійне життя. Самка виділяє речовини котрі мають дію антибіотиків і захищають яйця та новонароджених малят від плісняви, котра їх вбиває.
Сколопендра виділяє досить токсичну отруту, котра міститься у ногощелепах, але її укус для людини не смертельний. В місці укусу відчувається сильна біль, розвивається набряк, загальна слабкість, озноб, висока температура. Звичайно за кілька днів людина одужує без ускладнень.
Зоолог РЛП «Кінбурнська коса» та НПП «Білобережжя Святослава»
К. Редінов
