Володимир
Вічная пам’ять Героям Країни,
Душу віддав хто за спокій для нас,
Хто постраждав, без чекання й хвилини,
Та привернув же увагу всіх нас.
Горстка людей, що стоять на МАЙДАНІ,
Це, як потік, водопад з верху гір.
Ось – і пройшла мить, води вже немає,
Так і життя людське – кануло в вік.
Але потік поновляє потоки,
Зверху бере хід, неначе бездон,
Так і Господь, мабуть, люд направляє,
Щоби зробив те, що ставить на кон.
Висвітлив День-Ніч, Добро-Зло, Свободу,
Всю Людську гідність, Людськеє Життя,
Також – продажність, зневагу й образу
Всіх, хто живе за чуже робоття.
Скільки ж нам треба для того, щоб жити?
Скільки ж терпіти брехню та те зло?
Мабуть, щоб люди побачили в вічі
Та розпізнати змогли би його.
Як же, нажаль, що доходить так пізно,
Може, ще й деяким треба пізнать,
Той особливий, нутрінній стержень,
Люди… Душею його можуть звать.
…Слава Героям! Вічная Слава!...
Душі віддали хто в боротьбі,
За усіх нас, за майбутнє Країни,
Долю пізнав – через серце, в бутті!
20.02.2014
