Шановні відвідувачі "Очаківщини", хто небайдужий до історії та новин району, сайт безкоштовно опублікує любі Ваші матеріали, зі збереженням авторського права.
Запрошую до співпраці всіх, як професіоналів, так і аматорів.



В боях під Очаковом. Війна. Частина ІІІ

П.І. Передерій

За наказом коменданта погранкомендатури майора А. П. Ізугєнєва на порятунок людей була негайно направлена спеціальна група прикордонників. До судна, яке палало, підійшли теплохід «Червона Молдавія» і сторожовий корабель «Кубань» (командир - старший лейтенант І. А. Кожухарь). Не дивлячись на пожежу і сильний кулеметний вогонь з винищувачів супротивника, прикордонники і особовий склад прибулих кораблів, проявляючи мужність і героїзм, забезпечили зняття з палаючого теплохода, насамперед дітей, потім і решти пасажирів і команди.

Вбоях під Очаковом 1941 р.

Ледве рятувальні команди зняли з напівзатопленого судна людей, як в небі знову з'явилися фашистські бомбардувальники. Артилерія «Кубані» відкрила дружний загороджувальний вогонь. «Червона Молдавія», не відриваючись від «Кубані», ухилялася від прицільного бомбометання.

Діючи самовіддано і чітко, залп за залпом посилали по ворогові артилеристи Андрій Борисов, Віктор Васильєв, Микола Авдішев, Олексій Девятов, Андрій Ступников. Ні на хвилину не утихали кулемети Петра Маслова і Федора Декуня. Ворог не чекав такої відсічі. Провідний літак супротивника відвернув від транспорту, але було вже пізно. Прицільні залпи наздогнали його. Стерв'ятник задимів і різко пішов на зниження. Артилеристи перенесли вогонь на інші цілі. Натрапивши на щільну завісу вогню, два інших бомбардувальника поспішно скинули бомби і сховалися за горизонтом.

Цього ж дня в повітряних боях над Очаковом були збиті ще два фашистські літаки-винищувачі типу МЕ-109 і узятий в полон один льотчик. До кінця 13 серпня ворог вів артвогонь з невеликими перервами.

У одну з таких пауз наш комбат Шевченко вирішив зв'язатися з 141-м стрілецьким батальйоном - уточнити обстановку.

-Зв'язкового Новіцкого до мене! Швидко! - наказав він.

-Новицкого до комбата! - промайнуло по траншеї.

Через декілька хвилин Федір Новіцкий був на місці.

-По вашому наказу прибув! - доповів Федір.

-Терміново в 141-й батальйон! Передаси командирові батальйону капітанові Бондаренко цю записку і з відповіддю до мене.

-Є! - і тут же Новіцкий, перемахнувши через бруствер, сховався в чагарниках лісосмуги.

Перерва між артобстрілами тривала недовго. Хвилин через 40 з-за лісозахисних смуг і ярів, лежачих попереду, гуркнули десятки стволів ворожої артилерії і мінометів. По всій лінії оборони піднялися чорно-бурі стовпи диму і пилу. Ми почали хвилюватися: де зараз наш зв'язковий? І раптом з-за кущів показався Новіцкий. Він швидко повз по-пластунськи серед розривів снарядів і мін, міцно притиснувшись до землі, волочучи за ремінь свій трофейний карабін.

Швидше! Швидше! В укриття, Федя! - майже разом прокричали десятки голосів. Стрімголов повалився в траншею Новіцкий, переводячи дихання і вручаючи комбатові записку. Шевченко швидко пробіг очима розмашисті олівцеві рядки: «Наказую стояти в обороні на колишньому місці, зв'язок тримати з нами регулярно у встановлені терміни».

- Трохи відпочинеш і - в саперну роту старшого лейтенанта Зайцева, - наказав комбат Новіцкому.

Зареєструватися, щоб мати можливість залишати коментарі.

Вгору