Шановні відвідувачі "Очаківщини", хто небайдужий до історії та новин району, сайт безкоштовно опублікує любі Ваші матеріали, зі збереженням авторського права.
Запрошую до співпраці всіх, як професіоналів, так і аматорів.



Історію не можна змінити, треба тільки мати відвагу знати її правду.
Лише тоді можна змінити нинішню жорстоку реальність.

Пантелеймон Куліш

Район має багату подіями історію, яку Ви зможете дізнатися відвідавши музеї міста Очакова. Гостей чекають історичні пам'ятники, археологічні розкопки острова Березань і старогрецького міста Ольвія.

Очаків внесений ЮНЕСКО в список міст з цінною історичною спадщиною. Про стародавню історію очаківської землі свідчать археологічні розкопки. У другому тисячолітті до н.е. тут поселилися кіммерійці. Про них навіть згадує в "Одіссеї" великий поет стародавньої Греції Гомер. Сусідами кіммерійців були фракійці і староіндійські племена меатів, сінді та ін. У VІІІ столітті до н.е. їх змінює багатоплемінний союз народів під загальною назвою скіфи. В основному це були кочівники, але деякі племена почали займатися землеробством. З кінця ІІІ століття до н.е. в степах Північного причорномор'я з'являються сармати.

Історія скіфських і сарматських племен тісно пов'язана з життям грецького міста-колонії Ольвія, яке принесло на ці землі античну цивілізацію. Вихідці з м. Мілета Іонії в VІІ столітті до н.е. спочатку поселилися на о. Березань (тоді ще півострів), а потім, освоюючи нові території, вибрали місце для головного поліса в гирлі річки Південний Буг (Гипаніс) і назвали його «Ольвія» (що в перекладі з грецького означає «щаслива»). Сільська округа (хора) Ольвійської держави майже точно відповідала території нинішнього Очаківського району. На місці очаківського мису в ті часи знаходилося греко-сарматське поселення Алектор.

В середині І століття до н.е. Ольвія піддалася спустошливому набігу гетів, що підірвало її економічне і політичне значення. Вона попадає під вплив Римської імперії і в 2 столітті н.е. стає римською провінцією, де розміщуються римські гарнізони. Населення Ольвії в цей період було строкатим і складалося з греків, скіфів, сарматів, фракійців і ін. У ІІІ столітті н.е. Ольвійська держава не пережила нашестя німецьких племен остготів і вестготів і втратила значення античного центру. Після спустошливих набігів гунів в IV столітті зникають всілякі згадки про Ольвію.

З IX століття Дніпро стає частиною великого торгового шляху "з варяг в греки". У цей період на берегах Дніпро-бузького лиману з'являються старослов’янскі поселення уличів. У XII столітті ці поселення руйнують численні кочові орди, на початку XIII століття ці території захопили татаро-монголи. В кінці XIV століття сюди прийшов з військом литовський князь Вітовт (роки його правління 1392-1430 г.г.), на очаківському мисі він побудував фортецю Дашев. У 1492 р. кримський хан Менгли-гирей захопив Дашев і на його руїнах побудував нову фортецю – Кара-кермен. Але татари недовго тут господарювали. Потрапивши у васальну залежність від Туреччини, вони вимушені були віддати їй фортецю. Турки додатково укріпили оборонні споруди дерев'яною стіною і перейменували фортецю в Узу-кале.

У 1626 р., в роки правління султана Мурада IV, фортеця значно розширюється. Будується кам'яна стіна, яка об'єднує між собою укріплену стару цитадель з відрядковими двома фортецями: форт Пияле-паші і форт Хасан-паші. Місто-фортеця отримаола назву Ачи-кале (Ачил – прохід в морі). Росіяни називали його Очаків. Значну частину населення міста складали нащадки слов'ян, греки, вірмени, молдавани. У фортеці в цей час знаходилося десятитисячне турецьке військо. У степу кочували татари-ногайці.

Очаків був опорою для розбійних набігів турецько-татарських загарбників на слов'янські землі. Починаючи ще з XVI століття і до кінця XVIII століття під Очаковом багато раз відбувалися битви. У 1669 р. запорізькі козаки кошового отамана Івана Сірка зруйнували фортецю і звільнили 7 тис. полонених. У 1737 р. фортецею опанували російські війська фельдмаршала Б.Х. Мініха, але через 2 роки, заздалегідь зруйнувавши, вимушені були повернути її Туреччині. З історією Очакова пов'язані імена Семена Палія, керівника вдалого набігу запорожців в 1690 р. на Очаків і запорожця Максима Залізняка, який підняв народне повстання в 1768 р. на Правобережній Україні, куди він перебрався з Очакова, героя поеми Тараса Шевченка "Гайдамаки". Після поразки в Полтавській битві шведський король Карл XII із залишками своїх військ біг до Туреччини і 19 – 23 липня 1709г. знаходився в Очакові.

Остаточно Очаків був звільнений від турецького владицтва 6 грудня 1788 р., коли російські війська по командуванням князя Г.А. Потьомкіна штурмом опанували значно укріплену французькими інженерами фортецею з 15-тисячним гарнізоном. Цьому передувала блискуча перемога О.В. Суворова, яка прискорила перемогу Росії у війні, коли він з меншими силами російських військ знищив десант, який 1 серпня 1787 р. висадився на Кінбурнській косі, прибулий на кораблях з Туреччини. У битвах при форті Кінбурн, в Дніпро-бузькому лимані, при облозі і штурмі Очакова покрили себе славою такі воєнначальники, як О.В. Суворов (був поранений в битві при Кінбурні та при облозі Очакова), М.І. Кутузов, І.І. Меллер, Н.В. Рєпнін, І.П. Горич, Г.С. Волконський, І.І. Марков, П.І. Багратіон, М.І. Плітов, О.М. де Рибас, Х.І. Сакен, Карл Нассау-Зіген та ін. Своєю безстрашністю і героїзмом відрізнилися загони козаків Чорноморського війська, очолювані кошовим отаманом Сидором Білим, а після його загибелі – Захаром Чепігою.

У 1792 р. на місці зруйнованої турецької фортеці було закладено місто Очаків. Він став портовим містом, центром обширного повіту, який включав землі від морського побережжя до меж з Вінницькою областю і від річки Південний Буг до річки Дністер. Але із стрімким зростанням, по волі впливових вельмож, новонародженій в 1794 р. сусідці Одесі значення Очакова як торгового порту втрачається. Багаті очаківскі купці поступово переїздять до м. Одеси. А після пожежі в 1797 р. місто і зовсім прийшло до занепаду. Основним заняттям жителів Очакова було рибальство і землеробство.

Недавно місто відзначило своє 515 - річчя.

Якщо Ви хочете дізнатися більше, Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. , я з радістю Вам відповім, але краще все побачити своїми очима, відчути душою і тілом всю лагідність очаківського сонця, повітря і моря!

  • Стародавня Ольвія
    Кількість статей:
    3
  • Козаччина

    Козаки і козацтво

    "Наша слава козацькая не на папері писана,
    лісами, гаями, байраками вона заколисана..."

    Козацька пісня

     Ці люди називалися «козаки»,— може, від татарського слова «кайзак», що значить «вільний чоловік», «безстрашний вояк». А що козаки жили за порогами Дніпра, то їх названо також запорожцями..

     

     Спершу жили козаки невеликими гуртами по степах; там вони полювали, а на зиму верталися крадьки в села. Але пізніше згуртувалися разом у великі військові загони, вибирали собі своїх отаманів і жили разом на великих островах серед ріки Дніпра. Те місце називалося Січ,- або Січовий Кіш, бо острів був відгороджений (відсічений) навколо наче кіш і до нього не було приступу. В тій Січі козаки зимували і відпочивали по походах на татар і турків під проводом свого керівника, що його називали батьком, отаманом або кошовим. Такі козацькі ватаги постали вже в XV віці.

     Перші звістки про козаків записані в хроніках і літописах уже в 1492 році. Тодішній кримський хан нарікав «Кияни і черкасці розбили татарський корабель під Тягинею». Наступного року знов турецький султан жаліється Польщі, що козаки під проводом князя Богдана Глинського, старости черкаського, зруйнували турецьку фортецю Очаків. Тут називає султан цих людей виразно «козаками». Від того часу вже безперестанку повторюються напади козаків на татар і турків.

     Дуже скупі історичні відомості маємо про перших справжніх козацьких отаманів, що водили козаків, поки ще не було Січі. Історія записала кілька імен таких отаманів, які вийшли не з панів, а з бідних утікачів, які вславилися відвагою і за те їх вибрано отаманами. Такими були Карпо Масло з Черкас, який здобув турецьку твердиню Очаків, Яцко Білоус з Переяслава, Андрушко з Брацлава і Лесун. Всі вони виступали в половині XVI століття (в 1530—1550 роках).

    Кількість статей:
    6
  • Пам'ятники

    Я з того краю, за який
    Нема багатшого музею...
    Як спомин, чайка заячить,
    І серце тягнеться за нею.

    Юрій Зіньковський

    Кількість статей:
    2
    • ПАМ'ЯТНИКИ АРХЕОЛОГІЇ ОЧАКІВСЬКОГО РАЙОНУ

      Віктор Борисович Гребенников
       Олександр Михайлович Каражей
       Сергій Михайлович Яценко

      Автори висловлюють щиру подяку Осипенку Олексію Вікторовичу за значну допомогу у вивченні пам'яток археології та виданні даної книги

      Малюнки та світлини зроблені В.Б.Гребенниковим, О.Г.Лобко, Е.О.Симоновичем, С.Б.Буйських, А.В.Бураковим, В.М.Клюшенцевим, В.В.Рубаном.


      Дане видання розповідає про пам'ятки археології Очаківського району, про історію їх вивчення, надає повний перелік об'єктів, які знайдені на території району за весь час досліджень.

      Книга стане в нагоді різним верствам населення: вчителям історії, учням шкіл, студентам, краєзнавцям, службовцям та всім аматорам історії нашого краю.

      Кількість статей:
      6
  • Радянщина
    Кількість статей:
    5
  • Це цікаво
    Кількість статей:
    3
  • Незалежність
    Кількість статей:
    2
Вгору