Шановні відвідувачі "Очаківщини", хто небайдужий до історії та новин району, сайт безкоштовно опублікує любі Ваші матеріали, зі збереженням авторського права.
Запрошую до співпраці всіх, як професіоналів, так і аматорів.



Очаківщина в період становлення радянської влади та громадянської війни

Перша світова війна непосильним тягарем лягла на плечі трудящих. Різко піднялися ціни на промислові вироби, продовольчі товари, припинилася зовнішня торгівля, не діяв порт. У місті з'явилися безробітні. Зменшилася кількість міського населення, оскільки частина колишніх селян вимушена була повернутися в села. Серед жителів, солдатів гарнізону і матросів військових кораблів, які базувалися в Очакові, посилювалися антивоєнні настрої, росла незадоволеність політикою царського уряду. В кінці 1915 і протягом 1916 р. тут відбулося п'ять антивоєнних виступів. Революційні події в Очакові розвивалися під безпосереднім впливом і керівництвом Миколаївського і Одеського комітетів РСДРП. У місто неодноразово приїжджали більшовики І. Г. Мігирін (з Миколаєва) і Н. А. Шкрептієнко (з Одеси), які проводили агітаційну роботу серед населення і військ гарнізону.

Після перемоги Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 р. солдати фортеці і трудящі міста зібралися на маніфестацію, де вітали пролетаріат Петрограду. Незабаром відбулися вибори т.з. демократичної міської думи. Проте в її складі як і раніше переважали представники від купців і куркулів, офіцерів місцевого гарнізону. Разом з комісаром Тимчасового уряду вони захищали інтереси багатіїв. На початку березня 1917 р. в місті відбулися вибори в Раду військових депутатів. 24 липня створена об'єднана Рада військових, селянських і робочих депутатів Очакова і району. У гарнізоні створюються солдатські і матроські ротні комітети. Але в них, як і в Раді, більшість належала меншовикам і есерам, які робили все для того, щоб ізолювати більшовицьку групу в Раді, що складалася з трьох чоловік - представників солдатів і матросів гарнізону. Долаючи опір буржуазії, більшовики боролися за перетворення Ради на бойову організацію, в справжнього представника інтересів трудящих. Розгортаючи роботу серед мас, вони керувалися Квітневими тезами В. І. Леніна, викривали антинародну політику місцевих органів буржуазного Тимчасового уряду і меншовиків в питаннях війни і миру. У травні в місті за ініціативою більшовиків відбулося декілька виступів трудящих, направлених проти підвищення цін на продовольчі товари і спекуляції. З радістю зустріли трудящі Очакова звістку про перемогу Жовтневого озброєного повстання в Петрограді, перших декретах про мир і про землю. Більшовики міста проводили роз'яснювальну роботу серед солдатів і матросів, широких шарів трудящих, викривали зраду, антинародну суть буржуазно-націоналістичної Центральної ради і її місцевих органів. На початку січня 1918 р. в Очакові встановлена Радянська влада. Вибрану тоді ж Раду військових і робочих депутатів очолив більшовик В. Е. Цокуренко. За ініціативою Ради був встановлений робочий контроль над виробництвом, почала роботу міська продовольча колегія, створений народний банк. Селяни отримали по 2 десятини землі на їдця. Поповнювалися загони Червоної гвардії. В кінці січня в Очакові сформувався партійний осередок у складі О. А. Воробйової, М. М. Костенко, М. М. Тарана і інших. Більшовики Очакова об'єднали навколо себе революційні сили, готуючи їх до боїв з контрреволюцією. У березні 1918 р. Очаків окуповували німецько-австрійскі війська. Окупанти всіляко захищали інтереси багачів. Відновлювалися старі порядки в місті і селах, було наказано негайно здати зброю. Арешти і облави стали звичайним явищем. Залишені в підпіллі більшовики О. А. Воробйова, П. І. Губніцкий і Д. М. Павлинцев проводили роботу по організації саботажу наказів окупантів, укріплювали зв'язок з масами, мобілізовували сили для боротьби з ворогом. Підпільники здобували зброю, боєприпаси, вибухівку, направляючи їх в партизанські загони і морем до Одеси. Протягом літа і осені 1918 р. вони відправили близько 300 рушниць і велику кількості патронів.

Зареєструватися, щоб мати можливість залишати коментарі.

Вгору