Шановні відвідувачі "Очаківщини", хто небайдужий до історії та новин району, сайт безкоштовно опублікує любі Ваші матеріали, зі збереженням авторського права.
Запрошую до співпраці всіх, як професіоналів, так і аматорів.



Православні церкви в турецькому Очакові

Горенко К. М.

(частина матеріалів люб'язно надана Ольгою Лукащук)

Нам з дитинства навіювали думку про непримиренну боротьбу турок і українців, тому мене здивувала згадка про «православного попа Василія», який жив в турецькому Очакові. Цю інформацію я знайшов у книзі Аполона Олександровича Скальковського  «Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького».

 

Автор працював чиновником в Одесі та все життя присвятив пошукам і розшифровкам козацьких архівів.

Я пропоную читачам самим ознайомитися з донесенням козацького розвідника.

Це фрагмент сторінки 360.

Логічно припустити що якщо був піп, то була і церква, в якій він служив. Інакше якого ж біса він там робив, серед іновірців-бусурман?  І так просто подорожує Василь Кошевенко по «ворожій» території, приїжджає в чуже місто – а там всі свої. Мене це зацікавило. Втім, книга суперечить усьому, чому нас учили в школі.

Пізніше до моїх рук потрапила інша книга – протоієрея Гаврила Судковського «Краткое историческое описание города Очакова. 1881 год»

І я знову був здивований: виявляється, в «турецької твердині» була не одна церква, а цілих три.

І врахуйте, це описує професіонал, військовий священик. Тоді виходить що Свято-Нікольський собор не переобладнаний з мечеті, як нас запевняли «учёные чудаки», а був церквою і за часів владицтва османів. 

Мої друзі, що також цікавляться історією, підігнали мені якісні фотографії карти-плану Очакова ймовірно 1792 року. Таке датування пояснили «авторитетні фахівці» і привели аргументи: У період з 1788 до 1792 року проводилася «інвентаризація» завойованих земель і план був складений в цей час. Гадане місцезнаходження карти – Центральний Державний Воєнно – Історичний Архів СРСР. Ймовірно, він і зараз так називається, тільки не СРСР, а РФ. Втім, це тільки припущення.  Фотографії дійсно якісні, можна розібрати майже всі написи.

Нижче я приведу два фрагменти – центральної частини та Експлікації будовам.

Ось, будь ласка: під номерами 28 і 29 – «россійская і греческая церквы». Молдавська, як говорив Г. Судковський, була зруйнована під час штурму в 1788 році.

Ось ці об'єкти – 28 і 29. Можна припустити що Свято-Нікольський собор – єдина будівля в Очакові, що збереглася від турок.

Такий вигляд  церква мала в 1902 році. Все вірно: на плані 1792 року позначена навіть дзвіниця, окремим квадратиком, а прибудови тоді не було. Пізніше собор перебудовували, та й зараз він виглядає інакше.

На цій панорамі початку ХХ століття церква також помітна. Ймовірно, її і будували з таким розрахунком, щоб було видно з усіх боків – і з моря, і з лиману, і з того берега. А потім вже всілякі там мечеті і все інше, так, синагогу трохи не забув.

Так собор виглядав влітку 1907 року, після установки пам'ятника Суворову. Нічого спільного з первинним  виглядом. Характерно що хрести з півмісяцями є на обох куполах. Тоді ще пам'ятали що півмісяць – символ Константинополя, звідки прийшло православ'я.

За радянських часів в приміщенні церкви знаходився військово-історичний музей. Тоді дзвіниці були знищені. Останні декілька років велася реконструкція і тепер зовнішній вигляд нагадує дореволюційний оригінал. Але півмісяць залишився тільки на одному куполі. Знімок зроблений 17 січня 2013 року.

Сучасної карти, гідної уваги, на жаль, я не знайшов, тому довелося задовольнятися любительським фотознімком. Церква, в нинішньому вигляді – в центрі кадру. У верхньому лівому кутку – Приморський спуск – залишки єдиної вулиці, що збереглася після російської агресії.

Таким чином я спробував прочинити одну із сторінок нашого минулого, яке наполегливо спотворюють «доценти з кандидатами». І таких сторінок дуже багато. І ми намагаємося по крупицях, по цеглинці реконструювати нашу історію. Кожний на своєму місці. Кожен в міру своїх можливостей і здібностей.

Зареєструватися, щоб мати можливість залишати коментарі.

Вгору