Шановні відвідувачі "Очаківщини", хто небайдужий до історії та новин району, сайт безкоштовно опублікує любі Ваші матеріали, зі збереженням авторського права.
Запрошую до співпраці всіх, як професіоналів, так і аматорів.



Історія села Чорноморка

Село Чорноморка (до 1948року Далекий Бейкуш) розташоване на березі Чорного моря за 6 км на північ від районного центру Очаків та 77 км від найближчої залізничної станції Миколаїв (обласний центр). На території села проживають українці, росіяни, молдавани, гагаузи, білоруси, вірмени, татари, грузини, корейці та інші національності. На 01.01.2000 року налічувалося 2675 чоловік.

 

Археологи (в кінці XX ст. велися розкопки на березі Березанського лиману) виявили на цьому місці поселення, яке датується періодами, доби бронзи, скіфських часів і перших віків нашої ери. А також знайдені залишки старогрецького селища та мармурова плита з написом присвятою Ахілу Понтарху.

На початку XVIII ст. в пошуках кращого життя, вільних незайманих земель люди з північних і західних губерній України та Молдавії залишили свою батьківщину і поселились на березі Чорного моря. Так було засноване село Великий Бейкуш. Мешканці займалися землеробством, тваринництвом та рибальством.

В період першої революції 1905 - 1907 рр становище селян значно погіршилось. Злиденне життя бідноти спричинило масові захворювання. У селі часто лютували епідемії холери, тифу, віспи, дифтерії.

Та життя продовжувалося... І вже до революції 1917 року в селі налічувалося 100-150 дворів, 5 млинів-вітряків, панський маєток, попівський будинок, церква і церковно-приходська школа на З класи. Населення займалося землеробством і рибальством.

З середини січня 1918 року в селі встановлюється Радянська влада. Селяни одержали наділи землі по дві з половиною десятини на їдця. Цього ж року Давиденком Григорієм Костянтиновичем була створена громада садоводів і огородників, яка проіснувала до 1923 року. Пізніше вона була перейменована на Бейкушську общину садоводів і огородників і переведена в інше село.

У 1923 році селяни вперше зібрали великий урожай і отримали на кожен трудодень по 10 кг зерна. А вже у 1925 році була створена артіль «Південнобузька» головою якої був обраний Кубишкін Іван Севаст’янович.

За період з 1929 по 1940 роки в Бейкуші було створено 5 колгоспів: «Червоний сніп», імені Ворошилова, імені Калініна, «Сьомий з'їзд», імені Сталіна, а також риболовецька артіль «Червона Україна».

Поступово налагоджувалося життя села. В приміщенні церковно- приходської школи був відкритий клуб та кімната читальня з книжковим фондом 300 книг. Побудували нову початкову школу. Люди працювали на колгоспних землях, Здобували освіту, надіялися на краще життя.

... Літо 1941 року виявилося спекотним. Із заходу насувалися зловісні хмари війни...

Теплою була остання мирна ніч 22 червня 1941 року. Ще не встигло зійти сонце, як на світанковому небі з'явилися сотні німецьких літаків,що несли смерть на будинки, в яких люди додивлялися останні мирні сни.

Таких випробувань в роки Великої Вітчизняної війни зазнали і жителі Бейкуша.

...18 серпня 1941 року фашистські війська підійшли до села. Відвойовувався кожен метр землі, кожен будинок. Бійці-моряки 45 авіабази, захищаючи село, виявили неабияку мужність. Та сили були нерівними — 21 серпня вороги вдерлися в Бейкуш. У жорстоких боях загинуло багато воїнів 39 із них поховані в братській могилі на території сільської ради (тепер лікарської амбулаторії).

В селі румуни розмістили жандармерію. Вони грабували населення, а за будь-яке невиконання їхніх наказів — судили. Та люди не корилися, вони саботували розпорядження окупаційниої влади, відмовлялися працювати на ворогів.

Більш ніж 200 жителів Бейкуша громили фашистів на фронтах Великої Вітчизняної війни, 138 з них загинули в боях за Батьківщину. На їхню честь на вул. Суворова 1968 році споруджено пам 'ятник і посаджено парк.

За сміливість і відвагу на фронті багато наших земляків нагороджено орденами і медалями:

  • Тимченко Юхим Юхимович - орденом Бойового Червоного Прапора, орденом Слави ІІІ ступеня.
  • Богданов Микола Іванович - двома орденами Червоної Зірки й орденом Слави ІІІ ступеня.
  • Чорний Кирило Євдокимович - орденом Червоного Прапора.
  • Дмитренко Данило Тимофійович - орденом Бойового Червоного Прапора й орденом Ушакова.
  • Бобров Микола Ілліч — двома орденами Червоної Зірки й орденом Слави III ступеня.
  • Гайдук Леонід Семенович - орденом Червоної Зірки.
  • Форманюк Яким Якимович - орденом Червоної Зірки.
  • Зойтов Андрій Саурович - орденом Слави ІІІ ступеня.
  • Павленко Микола Петрович - орденом Слави III ступеня.
  • Чудний Максим Микитович - орденом Слави ІІІ ступеня.
  • Крамаренко Никифор Григорович - орденами Червоної Зірки.
  • Поповенко Ілля Федосійович - орденом Червоної Зірки.

Наприкінці березня 1944 року село було звільнене від німецьких загарбників.

Невесела картина відкрилась перед жителями села. Та весна вселяла віру й надію. Люди пережили таке лихоліття, то чи не справляться вони з розрухою? Дехто вважав, що на відбудову села і господарства тут підуть десятки років. Та життя показало інше. Трудовий ентузіазм, бажання якнайшвидше підняти з руїн господарство і село перемогли розпач і сум.

Вселяла надію і перша борозна, прокладена хліборобами. Але літо 1947 року видалося сухим. Палюче сонце і суховії винищили майбутній урожай. І знову прийшов голод (та поруч море, риба врятувала багатьох мешканців села). Лише наступний рік порадував хлібом.

Як після важкого сну пробуджувалося село. Життя набирало нових ознак. Уже в 1953 році виробництво сільськогосподарської продукції перевищило довоєнний рівень.

В селі був організований колгосп імені Сталіна, який у 1958 році отримав нову назву Суворова. А в 1960 році на базі цього господарства створено радгосп «Чорноморський». люди працювали під девізом «щоб краще жити - потрібно краще працювати».

Село ставало заможнішим. За сумлінну працю в сільському господарстві багато його мешканців отримали ордени і медалі. Орденом Леніна нагороджений І.М. Копиченко, Орденом Трудового Червоного Прапора — рибалки В.С. Данилов, П.І. Яровенко, механізатор Є.С. Даскал, шофер М.С. Мєхов.

Важливі в оновленні села, його благоустрою стають 70 — 80 роки.

Село розбудовувалось. На місці старих землянок з'являються новобудови: двоповерхівка на вул. Суворова у 1972 році на 16 квартир. В цьому ж році відчиняється медичний пункт. В 1975 році — гуртожиток на 100 місць, а в 1976 — сільська їдальня. Незабаром виростає двоповерховий дитячий садок на 90 місць (1979) і споруджується будинок на 20 квартир. З'являються вулиці: Березанська, Степова, Костенка.

У 1986 році розпочав свою роботу новий культурно-демонстративний центр: клуб на 300 місць, відділ зв'язку, пошта та контора радгоспу.

Радгосп «Чорноморський» проіснував до 1992 року, а потім за згодою Кабміну України, Миколаївської облради, рішенням зборів трудового колективу від 13.02.1992р. та наказом № 35 від 13.05.93 року перетворений в колгосп «Чорноморський». А через два роки (1995) з допомогою колгоспу відчинила двері середня школа на 700 місць, яка стала окрасою села.

8 грудня 1995 року на базі колгоспу утворено колективне сільськогосподарське підприємство. А з 16.02.2000 р. — закрите акціонерне товариство «Чорноморське» ( ЗАТ «Чорноморське»), яке має землю загальною площею 3400 га ( ріллі 2840 га, пасовища 330 га, багаторічні рослинні культури 230 га). Товариство займається виробництвом зерна, вирощує виноград і фрукти (яблука, персики), а також виробляє тваринницьку продукцію.

Село потребувало духовної розради. Тому мешканцями Чорноморки приміщення майстерні старої школи було перебудоване під церкву. 3 1999року тут працює православна Свято-Покровська церква, яку відвідують не тільки мешканці села Чорноморки, а й прихожани навколишніх сіл і міста Очаків.

На території Чорноморської сільської ради розташовано 19 баз відпочинку. Сюди приїжджають люди з різних регіонів України і не тільки. Відвідують село і видатні люди. На чорноморській косі у 80-х роках мав свою дачу український письменник, лауреат Державної премії імені Т.Г. Шевченка Сизоненко Олександр Олександрович. І якщо до ваших рук потрапить роман О. Сизоненка «Далекий Бейкуш» ,то ви дізнаєтесь про складні, часом трагічні долі людей різних поколінь, гострі життєві колізії та найінтимніші перипетії кохання на тлі безкомпромісних зіткнень поглядів і характерів, екологічних катастроф і загрозливих природних аномалій, знайдете багато прикмет і розгадок нашого складного, розтривоженого і жорстокого світу, детальніше познайомитесь з певним історичним періодом села та його мешканцями.

Зареєструватися, щоб мати можливість залишати коментарі.

Вгору