Шановні відвідувачі "Очаківщини", хто небайдужий до історії та новин району, сайт безкоштовно опублікує любі Ваші матеріали, зі збереженням авторського права.
Запрошую до співпраці всіх, як професіоналів, так і аматорів.



Зміст статті

Зараз ви маєте почути аналіз нашої роботи за 2007 рік. Хоча, якщо вже принципово, то оцінку роботі районного радіо маєте давати ви, шановні радіослухачі. І ми завжди дуже раді, коли ви не тільки підказуєте якісь цікаві теми, дякуєте нам за якусь інформацію, а навіть (чого гріха таїти?) виправляєте наші фактичні або мовні помилки.

Тому мета нашої сьогоднішньої передачі – нагадати вам про те, що ви чули від нас протягом 2007 року, спробувати самим максимально об’єктивно оцінити свою роботу, окреслити перспективу на 2008 рік і поділитися з вами своїми проблемами та досягненнями. Недарма ж кажуть у народі: ”Гуртом і батька добре бити.” Хтозна, можливо хтось з наших радіослухачів і підкаже нам, як можна вирішити наші проблеми, як зробити наші передачі ще цікавішими для вас. Тому що в кінцевому підсумку, про що б ми не говорили, всі наші передачі ми робимо тільки для вас, наші шановні радіослухачі.

Отже, спочатку кілька красномовних цифр. За 2007 рік районне радіо підготувало та випустило 198 чергових радіопередач та 77 госпрозрахункових.

Головними їх героями були жителі Очаківського району, люди, які своєю сумлінною працею покращують наш з вами добробут. Зокрема, в портретній галереї ”Люди твої, Очаківський край” ми розповідали про фермера з Кам’янки Салія Віктора Михайловича, фельдшера з Василівки Наталію Анатоліївну Фаль, , керуючу виноградарським відділком з Парутиного Любов Костянтинівну Лебідь, головного бухгалтера СГЗАТ ”Колос” Раїсу Пилипівну Коновалову, начальника мехзагону з Рівного Ситниченка Миколу Васильовича, Шоту Акакійовича Звіададзе, завідуючого майстернями с. Куцуруб, фермера з Дмитрівки Кусковського Миколу Володимировича та інших.

Цікава ситуація. Як кажуть, чим далі в ліс, тим більше дров. Чим більше ми розповідаємо про трудівників Очаківщини, тим більше поле діяльності для нас розкривається попереду. Говоримо про Шоту Звіададзе, а куцурубчани одразу ж роблять нам зауваження:»А чому ви не розповісте про Євгена Андрійовича Скрипника? Чи у нас в районі так багато заслужених працівників сільського господарства? Не встигає вийти в ефір передача про фельдшера з Василівки Наталію Анатоліївну Фаль, як в наших планах (з вашої ж подачі) з’являються імена Алли Свиридівни Блик, головного лікаря Парутинської СДЛ, Тамари Симонівни Лисенко, завідуючої відділенням переливання крові ЦРЛ, Григорія Івановича Копачинського, відомого всім очаківцям лікаря нашої лікарні.

Розповідаючи про головного бухгалтера СГЗАТ «Колос» Раїсу Пилипівну Коновалову, сама дивуюся: які ж багаті цікавими людьми ось ці невеличкі села Острівської сільради: і голова правління А. П. Бурбело, і його дружина, вчитель зарубіжної літератури О. Є.Бурбело, і директор школи І. І. Осинчук, і головний економіст Юлія Андріївна…. Це тільки ті, з ким я особисто знайома. А скільки ж там ще людей, розповідь про яких буде (сподіваємось) дуже цікавою для всіх. Ми розповідали вам про парутинського коваля Михайла Кочмара. А в Парутиному ж що не людина – то тема не тільки для передачі, а і для цілого роману. Це і голова правління М. Ф. Височенко, і сільський голова В. П. Несенко, і зав. відділку С.Т.Осавулко, і завуч місцевої школи О. Д. Дудкіна, і зав. сільським центром Раїса Сметана… Я вже просто боюся перелічувати далі. Щоб розповісти про всіх, Парутинській сільраді треба започаткувати на районному радіо власну сторінку. Та й тоді ми б не встигли за рік про всіх розповісти.


Не відстає від Парутиного і його сусідка Козирка. Розповідаємо про амбулаторію, про школу, про конфлікти з земельних та побутових питань, про Михайлівку – мабуть, найкрихітніше село в районі, а вже на перспективу вимальовується план передачі про вчителів місцевої школи, про механізаторів, які вже кілька десятиліть сумлінно працюють на козирській землі, про голову правління СГЗАТ ім. Ольшанців В. В. Ткаченка, який завжди готовий допомогти у будь-якому питанні і вже чимало років успішно справляється з непростими проблемами земельної реформи.

Чимало матеріалів у цьому році було присвячено СГЗАТ «Родина», проблемам цього господарства та шляхам їх вирішення. Дуже сподіваємось, що в 2008 році ми зможемо розповісти вам , як вирішилися ці проблеми, а також про людей, які живуть в Солончаках та Дніпровці – людей добрих, талановитих, відповідальних. А, може, і про людей, які допоможуть солончаківцям здолати кризу , в яку вони потрапили.

Дуже хочеться вірити, що цю кризу врешті-решт здолало СГЗАТ «Сонячне». Коли наприкінці 2007 року я спробувала поспілкуватися з головою правління М.В.Шуманом, він відхрестився від мене, наче від нечистої сили:»Поки що нічого говорити не буду. Важко. Дуже важко. Трохи зачекайте». Зачекали. Але добре знаючи Миколу Васильовича як хорошого керівника та організатора, як порядну людину, ми впевнені, що проблеми СГЗАТ «Сонячне» будуть вирішені. Не всі і не одразу, але, як сказав відомий літературний персонаж, «лед тронулся». А нам було дуже цікаво спілкуватися у минулому році з учасником бойових дій В.Д.Шевчуком (сподіваємось, ви пам’ятаєте його виступ на районному радіо), з хранителькою (інакше не скажеш) унікального музею села Іванівка Омельченко Раїсою Петрівною, з завідуючою Іванівським ФАПом Твердовською Оленою Генріхівною , з багатьма іншими жителями села. Що попереду – час покаже.

Покаже час і як жити далі нашій Дмитрівці. Непрості часи настали і там. Проте, скрізь, і в Дмитрівці, звичайно, теж, є сумлінні, роботящі, порядні люди, завдяки яким і в цій сільраді настануть кращі часи. Тільки слова вдячності від земляків чули ми на адресу сільського голови М.В.Євдокимової, якій районне радіо від щирого серця бажає найскорішого одужання і повернення на роботу; на адресу місцевого фермера М.В.Кусковського. Нас дуже зацікавив досвід самоврядування в місцевій школі, досвід чудової, плідної співпраці сільради з підприємством «Талмер», чимало ще. Все це буде темами наших наступних передач.

Чи не найчастіше в наших передачах звучить тема Чорноморки. І пояснюється це не близькістю села до міста, а тим, що там живуть небайдужі люди. Ось тільки короткий перелік чорноморців, які були у 2007 році нашими позаштатними кореспондентами, які не тільки розповідали про свята, але і повідомляли про проблеми. Це і депутат районної ради О.В.Васьков, і директор СБК В.Марченко, і сам, як його називають земляки, «співучий голова» А.А.Дмитренко, і пенсіонерки І.П.Шагай та Н.Ф.Дементьєва , і анонімні наші абоненти, які навіть прізвищ не називають, але телефонують і розповідають – про хороше, про погане… про життя. От якби в усіх селах у нас були такі кореспонденти, наскільки цікавішими стали б наші передачі!

Найскладніша сільрада в районі – Кам’янська . 7 населених пунктів, і в кожному селі окрім спільних проблем є ще й свої власні, індивідуальні. Проаналізувавши передачі за 2007 рік, ми раптово самі для себе зробили дуже несподіваний і неприємний висновок: сільрада одна з найбільших, а матеріалів по ній пройшло найменше. Чому? Це ж не просто так! Починаємо шукати причину. І, як нам здається, знаходимо. В одній з найбільших в районі сільрад найменша кількість радіоточок. Тож підсвідомо, не бажаючи працювати марно, ми в минулому році мало говорили про Кам’янку. Хоча це нас не виправдовує. Нехай на рівні підсвідомості працюють екстрасенси, а районне радіо вже з самого початку року береться за Кам’янку.

Завжди з задоволенням їдемо до Рівного. Ще зовсім недавно сімейність на виробництві вважалася недоліком. Дарма! Справа не в сімейності, а в порядності та відповідальності людей. Голова правління та сільський голова, Іван Іванович та Ольга Іванівна Костови і самі – благодатна тема для передачі, і екскурсоводи по своєму господарству відмінні. А що не людина – то сюжет для передачі. І начальник мехзагону М.В.Ситниченко, і директор місцевої школи Г.М.Гурова, і знатний чабан Данилків І.В., і вихователі місцевого дитсадка, які перетворили його на справжню виставку художньої творчості – власної і своїх вихованців, і завідуюча Рівненською СДЛ Ляшинська Г.О., і голова ради ветеранів… Зупиніть мене, будь ласка, бо я половину мешканців Рівного назву. Може, за прикладом Парутиного, і Рівному запропонувати власну сторінку на радіо?

Ну і, нарешті, Покровська сільська рада. Нарівні з Чорноморською, вона, здається, найчастіше звучала в наших передачах. Причин цього багато: і віддаленість від району, і, як це не дивно, досить високий відсоток забезпечення населення радіоточками (особливо Покровки), і два лісництва (Кінбурнське та Василівське), керівники яких, подружжя Солярів, Ярослав Васильович та Світлана Вікторівна, є справжніми друзями районного радіо та його позаштатними кореспондентами, і унікальна природа цього благословенного краю, і люди, які там живуть – теж унікальні та неповторні. У минулому році темами наших передач з того краю були завідуюча ФАПом Н.А.Фаль, директор б/в «Крута осип» Костирко, сільський голова Г.М.Агафонов, депутат обласної ради П.М.Паламарюк, чимало інших жителів села. Неодноразово інформували ми радіослухачів про конфлікт між Очаківським лісгоспом та РЛП «Кінбурнська коса», про вирішення побутових проблем жителів сільради, про рекреаційні проблеми та досягнення цього краю та ін. А попереду ще безмежне поле діяльності для ЗМІ.

Ми зараз спробували охопити одним поглядом нашу цілорічну роботу по сільрадах. Це все – дуже коротко. Але до вас, наші шановні, лише одне прохання: повідомляйте, розповідайте і – слово честі – жоден ваш лист чи телефонний дзвінок не залишиться поза нашою увагою.

Зареєструватися, щоб мати можливість залишати коментарі.

Вгору