Шановні відвідувачі "Очаківщини", хто небайдужий до історії та новин району, сайт безкоштовно опублікує любі Ваші матеріали, зі збереженням авторського права.
Запрошую до співпраці всіх, як професіоналів, так і аматорів.



Пам'ятники археології - ВСТУП

Очаківський район розташований у південній частині Миколаївської області, на Причорноморській низовині, яка являє собою пласку рівнину, де-не-де порізану стародавніми балками. З трьох сторін він оточений лиманами, з заходу межує з Березанським лиманом, зі сходу - з Бузьким, з півдня - з Дніпровським. Південна частина його розташована на Кінбурнській косі. Загальна площа району 1,5 тис. кв. м.

 Пам'ятники археології Очаківського району

Цей район один із найбагатіших на пам'ятки археології у Миколаївській області. Зараз їх налічується 260. Найвідоміший серед них - давньогрецьке місто Ольвія та її некрополь.

Мапа Ольвії з розкопками різних років.

Стара мапа Ольвії та її некрополя.

Точне місце розташування цього давньогрецького міста було встановлено у 1793 р. академіком П.С. Паласом. Цю дату можна вважати початком археологічного вивчення Ольвії. Через кілька років опис місцевості, де знаходиться місто, зробив П. Сумароков. У 1804 р. Ольвію відвідав академік Г.К. Келер [1].

Все археологічне дослідження міста можна поділити на З важливих періоди: дореволюційний, радянський та український, і в кожному визначаються окремі етапи.

Перший етап дореволюційного періоду - візуальне обстеження Ольвії та складання топографічних мап. Такі мапи склали П.І. Кеппен (1819), І.М. Муравйов-Апостол (1820), І. Бларамберг (1820), О.С.Уваров (1848), К.Прудіус (після 1861 р.), О.П. Чирков (1863). Але не всі автори позначали на них суто археологічні об'єкти. У цей же час О. Сухтелен (1801), а згодом О.С. Уваров закладають підвалини для другого етапу, тобто безпосередньо польовим дослідженням. Вони, а також Н. Мурзакевич (1845), М. Аркас (1870), Ф. Брун (1873), І. Є. Забєлін і В. Г. Тизенгаузен (1873), І.К.Суручан (1886) закладають розвідувальні розкопи і збирають підйомний матеріал. Також у цей час розпочинаються дослідження ольвійського некрополя [2].

У 1887 р. виходить у світ книга академіка В. В. Латишева "Исследования об истории и государственном строе г. Ольвии" - перша ґрунтовна суто наукова праця про давньогрецьке місто.

Другий період тісно пов'язаний з ім'ям видатного археолога Б.В. Фармаковського. На початку XX ст. (1901-1914 рр.) він починає, а після Першої світової та громадянської воєн (1924-1926 рр.) продовжує систематичні розкопки і наукову обробку знайденого матеріалу (перший етап радянського періоду). Внаслідок його робіт встановлені північні та західні межі міста догетського часу. Також ним були визначені 9 культурних шарів, які позначали час існування міста від VII ст. до н. е. до IV ст. н. е. Крім цього, Б.В. Фармаковський знайшов залишки північного оборонного муру та житлових кварталів, проводив розкопки ольвійського некрополя [3]. У 1920-1921 рр. тут також проводив розкопки С.А. Семенов- Зусер, але недосконала їх метода знецінили дані дослідження. У 1924 р. територія Ольвії та некрополя була оголошена історико-археологічним заповідником, який в наш час отримав статус Національного і підпорядкований НАН України.

У радянський період (перший етап), крім Б.В. Фармаковського, роботи велися Ольвійською експедицією під керуванням Вченої ради (1927-1932 рр.) у складі М.Ф. Болтенка, С.С. Дложевського, Т.Т. Камінського, І.І. Мєщанінова. У 1935 р. експедицію очолив Ф.А. Козубовський, але потім він був репресований.

Другий етап (1936-1971 рр.) тісно пов'язаний з учнями та послідовниками Б.В. Фармаковського. Це Л.М. Славін (керівник експедиції з 1936 р.), О.Н. Карасьов, Є.І. Леві, Т.М. Книпович, С.І. Капошина, І.Б. Брашинський, Р.І. Ветштейн, К.Е. Гриневич, А.І. Фурманська та ін. В середині 50-х років XX ст. Ольвійська експедиція поділилася на дві окремі - ІА АН УРСР (керівник Л.М. Славін) та ЛВІА АН СРСР (керівник Є.І. Леві). Той час характерний розкопками широких площ житлових кварталів, оборонних споруд Нижнього міста, теменоса та агори. Продовжувалися дослідження і на ольвійському некрополі. Результати цих робіт досить повно відображені у науковій літературі.

Третій етап можна обмежити 1972-1991 рр. Ольвійську експедицію ІА АН УРСР очолює С. Д. Крижицький (наукові співробітники А.В. Бураков, С.Б. Буйських, Ю.І. Козуб, А.І. Кудренко, Н.О. Лейпунська, С.М. Мазараті, В.М. Отрешко, А.С. Русяєва, М.В. Скржинська, В.В. Крапивіна та ін.). Головну увагу вчені приділили вивченню ранніх шарів міста. Впроваджувались нові технології та методики розкопок, реставрації та обробки знайденого матеріалу. Велика увага приділялася підводним дослідженням (з 1971 р.), які були проведені на дні лиману. Проводилися, розвідувальні розкопки пристані та інших споруд Нижнього міста. Також була зроблена спроба розробки проекту з осушення підводної частини міста. Тривали й дослідження некрополя, де було відкрито велику кількість поховань від архаїки до римського часу. В районі агори продовжувала дослідження експедиція ЛВІА АН СРСР [36].

У третьому періоді, на четвертому етапі, який розпочався з 1992 р., керівником Ольвійської експедиції стає В.В. Крапивіна. Він характерний значним зниженням темпів археологічних досліджень у зв'язку зі зменшенням державного фінансування. Більшу увагу працівники експедиції і заповідника стали приділяти реставраційним та консерваційним роботам на розкопах. Ще однією негативною рисою даного часу стало значне поширення діяльності грабіжників та шукачів скарбів. У першу чергу це торкнулося ольвійського некрополя, але в останні роки керівництво експедиції та заповідника успішно вирішують дану проблему.

Позитивною рисою четвертого етапу є значний приплив до Ольвії іноземних вчених. Давньогрецьке місто відвідали окремі дослідники і цілі експедиції з Канади, Німеччини, Великої Британії, Італії, Франції, Польщі і багатьох інших країн. Інформація про цю пам'ятку значно поширилася в світі. Була врахована її наукова і культурна цінність, внаслідок чого Ольвію запропоновано включити в список культурних об'єктів ЮНЕСКО як пам'ятку світового значення. Роботи в Ольвії продовжуються і в наш час.

* * *

Крім Ольвії, землі Очаківщини з давнини привертали увагу дослідників своїми різноманітними знахідками старожитностей. Ще французькі консули при дворі кримського хана - Вантюр де Параді та Пейсонель - відмічали в районі Очакова залишки поселень, культурні шари та плити з написами на давньогрецькій мові. Після входження цих земель до складу Росії тут побувало багато вчених географів та істориків. Спочатку головну увагу дослідники поділяли до Ольвії, але згодом, з середини XIX ст., науковців стали цікавити території вздовж берегів лиманів за межами давньогрецького міста та його некрополя. Там проводили обстеження, крім уже згаданого О.С. Уварова, також Ф. Брун, А. Шмідт, І.К. Суручан, В.М. Ястребов, Е.Р. Штерн, В.І. Гошкевич та ін. Було відкрито багато пам'яток античного часу, знайдено велику кількість речей цього періоду.

Речі з Ольвійського некрополя (могила архаїчного часу №18)

Канфари з поховань Ольвійського некрополя.

Деякі з дослідників проводили на них невеличкі розкопки. Так, В.І. Гошкевич у 1924 р. заклав три розвідувальні траншеї на Дніпровському городищі. В.М. Ястребов зафіксував у місті Очакові багато курганів, можливо, частина їх відносилася до некрополя Очаківського городища античного часу [5].

Кургани - найчисленніші й одні з найдавніших серед пам'яток археології, розташованих на землях Очаківщини. Перші з них були нагорнуті ще у добу енеоліту - ранньої бронзи (IV-III тис. до н. е.), і служили вони поховальними спорудами у кочових народів, які протягом тисячоліть, змінюючи один одного, населяли Північне Причорномор'я. Розташовані кургани, як правило, на плато, на найвищих його ділянках. Вони відрізняються за розмірами та кількістю поховань (рис. 6).

 Курган в Очаківському районі.

Споруджували курган таким чином. Коли у стародавньому племені помирала людина, її ховали у степу на високому місці, а над могилою насипали пагорб. Через деякий, можливо, досить довгий, час тут кочувало вже інше плем'я, де також хтось помирав. Небіжчика ховали у вже готовий пагорб, який іноді робили ще вищим (підсипали). Так курган поступово зростав і збільшувалася кількість поховань у ньому. Ці підзахоронення могли робитися протягом тисячоліть. Іноді по насипах курганів можна простежити, що складали його із невеликих шматків нарізаного дерну. Підніжжя споруди обкладали по діаметру камінням (кромлехом), щоб насип не розповзався. Деякі насипи повністю обкладали камінням (кам'яний панцир). Навколо кургану виривали рівчачок, куди часто кидали уламки посуду від ритуальної тризни (поминок). Розміри курганів могли залежати від знатності похованого. Чим більш поважна була людина, тим вищий йому робили насип. У ряді курганів також простежуються родинні захоронення. Зокрема, у катакомбній культурі в одній могилі іноді зустрічається декілька різночасових поховань.

Деякі дослідники вважають ланцюги курганів вздовж плато межами пасовищ між окремими племенами й родами кочовиків. Тобто померлі предки охороняли кордони родових земель.

Зараз форму кургану визначити досить важко, час дуже сильно змінив його обриси. Декотрі вчені бачать в його формі юрту - останнє і вже постійне житло у вигляді юрти із землі для небіжчика-кочовика. Декотрі вважають їх передвісниками єгипетських пірамід.

Окремо можна виділити курганні некрополі античного часу, які створювали греки біля своїх поселень. В Очаківському районі відповідно кількості поселень їх повинно бути багато, але зараз досліджено усього кілька пам'яток. Серед них відзначається Ольвійський некрополь, який раніше налічував більше 160 курганів.

В цілому кургани Очаківщини не дуже високі. Зафіксовано всього кілька заввишки 4-5 м. Переважна більшість їх не досягає й 2 м, тому що останні десятиліття вони інтенсивно розорювалися. Багато курганів через розорювання зовсім втратили свої насипи.

В курганах ховали своїх померлих племена доби енеоліту, давньоямної, кемі-обинської, КБК, катакомбної, зрубної, кіммерійської, скіфської, сарматської культур, а також кочовики середньовіччя.

Перші наукові дослідження степових курганів були проведені Г.Л. Садовським в кінці XIX ст. біля с. Козирка. Але документальні матеріали про ці розкопки не збереглися. Лише окремі знахідки зберігаються у Херсонському історичному музеї. Відомо, що ним був розкопаний 21 курган переважно античного часу [5].

У 1910 р. німецький археолог М. Еберт дослідив 12 курганів (59 поховань) біля сучасних сіл Солончаки (колишнє с. Аджигол) та Дмитрівка (колишній хутір Пітухівка). Ним же було розкопано 8 курганів (1911 р.) в районі с. Острівка (колишнє с. Марицине). Переважна більшість їх також належала до античного часу. В похованнях знайдено багато різноманітного керамічного посуду, предметів побуту, прикрас, ритуальних речей [6].

У наступні роки увага вітчизняних вчених була більше прикута до Ольвійського некрополя, який давав величезний матеріал для детального вивчення античної культури Північного Причорномор'я. На жаль, у той час, як і зараз, дуже поширилися грабіжницькі розкопки, які здійснювали переважно місцеві жителі, котрі вигідно збували античні раритети заїжджим меценатам.

У другій половині 70-х рр. XX ст. у зв'язку з будівництвом Очаківської зрошувальної системи розпочалися широкомасштабні дослідження курганів, що попадали під планування і знос. Тоді Інгульською експедицією ІА АН УРСР (керівник О.Г. Шапошнікова) були розкопані 11 курганів біля с. Кам'янка (колишнє с. Анчокрак), 2 кургани у с. Матросівка і 6 кургайів біля с. Благодатне. Знайдено велику кількість поховань різних культур від III тис. до н. е. до XIV ст. н. е., яка супроводжувалася різноманітним поховальним інвентарем. Серед них треба відзначити 2 поховання, знайдені біля с. Кам'янка. Перше належало дружині скіфського вождя (IV ст. до н. е.), яке містило багато золотих прикрас (підвіски, пластини, бляшки, каблучки), амфору, бронзове дзеркало та інші речі. Друге - поховання вельможного монгольського воїна (XIV ст. н. е.). Крім зброї (шабля, лук, сагайдак зі стрілами), в могилі збереглися залишки його вбрання з китайського шовку з вишитими на ньому драконами [7].

У 1983 р. окремим загоном названої експедиції (керівник Ю.С. Гребенников) біля с. Матросівка був досліджений античний курганний некрополь, який складався з 11 насипів. Серед поховальних речей знайдено чорнолаковий та розписний давньогрецький посуд [8]. Також Ю.С. Гребенниковим у 1987 р., у зв'язку з підготовкою видання Зводу пам'яток історії та культури УРСР по Миколаївській області, було проведено фронтальне обстеження курганів в Очаківському районі. В ході цього обстеження було зафіксовано майже 200 пам'яток цього типу, які потім були поставлені на державний облік та під охорону.

Другий античний некрополь біля с. Прибузьке (колишнє с. Чортувате) у 1988 р. розкопувала Ольвійська периферійна експедиція Миколаївського краєзнавчого музею (керівник І.О. Снитко) [9]. Дослідження цього могильника було продовжено у 2000 р. експедицією Миколаївської державної інспекції по охороні пам'яток культури (керівник І. О. Снитко). За час роботи обох експедицій розкопано 17 курганів і 368 ґрунтових могил, що відносилися до архаїчного (VI - початок V ст. до н. е.) та елліністичного часу (IV-III ст. до н. е.) античної культури. Знайдено велику кількість різноманітного посуду (кілики, канфари, амфори, гутуси, аскі, лекіфи, ліпні горщики та інші), зброї (мечі, кинджали, наконечники стріл), а також предмети побуту та прикраси [10].

Курган доби бронзи був розкопаний експедицією МДПІ під керівництвом Ю.С. Гребенникова у 1991 р. на південній околиці с. Козирка. Знайдені поховання давньоямної та катакомбної культур [11].

Поховання катакомбної культури з кургану біля с. Козорка.

У 1998 р. в районі с. Дмитрівка експедиція МКМ (керівник В.Б. Гребенников) дослідила античний курган (поховання було вщент пограбоване), в насипу якого було знайдено козацьку землянку другої половини XVIII ст. н. е. вартового посту, який наглядав вхід до Дніпровського лиману з моря. У приміщенні знайдено знаряддя для ремонту човнів, побутові речі та предмети військової амуніції [12].

На території Очаківського району існують і суто ґрунтові могильники. За культурною належністю їх можна поділити на античні та черняхівські. Усі вони знаходяться поблизу поселень одного з ними часу та культури. Тому археологи часто поселення поєднують з могильниками у єдині археологічні комплекси. Крім вже згаданих Ольвійського та Прибузького, до античних ґрунтових некрополів відносяться могильники елліністичного часу Куцуруб, Козирка, Аджигольська балка та Чорноморка (Табірна коса) [13]. На території Куцурубського могильника у 90-х рр. XIX ст. знайдено скарб асів [5]. Некрополь Пітухівка містить поховання як елліністичного, так і римського періоду (І ст. до н. е. - II ст. н. е.).

Черняхівські могильники на землях Очаківщини - це Іжецьке III, Кам'янка-Анчокрак та Каборга IV (всі III-IV ст. н. е.). Могильник Каборга IV був досліджений у 1973-1974 рр. Ранньослов'янською експедицією ІА АН УРСР (керівник Б.В. Магомедов). Знайдено 27 поховань: 9 трупоспалень і 18 трупопокладень. Поховання містили багато лощеного посуду, намисто, фібули, пряжки та інші речі [14]. Могильник Кам'янка- Анчокрак розкопувався у 1976-1977 рр. (30 поховань) загоном Інгульської експедиції (керівник Б.В. Магомедов). Поховальний інвентар типовий для черняхівської культури знаходився у могилах з північною орієнтацією. У 13 похованнях, де небіжчики лежали головою на захід, знайдено тільки один предмет - античний глиняний світильник  [15].

Плани могильників черняхівської культури: 1.Кам'янка-Анчекрак ІV 2.Каборга ІV

Наступний за чисельністю тип пам'яток після курганів - це місця проживання стародавніх людей. Вони, в свою чергу, поділяються на городища, поселення (селища), де люди жили постійно, та стоянки-літовки (від слова "літо"), де мешканці існували тимчасово або тільки у теплу пору року.

Городища розташовані на уривчастих берегах лиманів і оперезані зі степу ярами, валами та ровами. На валах стояли, як правило, кам'яні або дерев'яні мури. В районі, крім Ольвії, відомі ще 4 городища - Дніпровське, Козирське , Пітухівське  та Очаківське. Вони існували з І ст. до н. е. до III ст. н. е. Життя на пам'ятках Дніпровське, Очаківське та Пітухівське відновлювалося й у середні віки (ХІІ-ХV ст. н. е.). Усі городища були відкриті в середині XIX ст. О.С. Уваровим. Стаціонарні розкопки на них проводилися переважно співробітниками Інституту археології УРСР С.І. Капошиною (1950 р.), Л.М. Славіним (1955), А.В. Бураковим (1954-1967), М.С. Синициним (1959), С.Б. Буйських (1977, 1984). На цих пам'ятках знайдено залишки оборонних споруд, кам'яних будівель (рис. 11), господарські ями, велику кількість різноманітного посуду, виробів з металу, каміння, кісток [16].

План Козирського городища.

План городища Пітухівка ІІ.

Ділянка розкопу на Козирському городищі.

В Очаківському районі зафіксовано більше сотні різних поселень. Найдавніші з них знайдені на Кінбурнській косі. Розвідками експедицій МКМ (керівники В.І. Нікітін, А.В. Майстренко) там знайдені стоянки-літовки доби енеоліту - ранньої бронзи (ІV-ІІІ тис. до н. е.), поселення середньої та пізньої бронзи (II - початок І тис. до н. е.), а також середньовіччя (ХІ-ХVII ст. н. е.) [17]. Крім цього, на косі розвідками Периферійного загону Ольвійської експедиції (керівник А.В. Бураков) у 1976 р. знайдені літовки елліністичного та римського часу. В 1999 р. експедицією МДПІ (керівник Ю. С. Гребенников) були проведені невеличкі розкопки на багатошаровому поселенні Покровка IV та літовці Римби. Знайдені артефакти від доби бронзи до середньовіччя. Приблизно в цей же час розкопки на літовці середньої бронзи Коса провів В.І. Нікітін. Також він зробив у 2001 р. шурфовку поселення Каборга І, де зафіксував кераміку катакомбної культури [18].

На материковій частині району під час розвідок загонів Ольвійської периферійної експедиції у 1973-1976 рр. (керівники А.В. Бураков, С.Б. Буйських) було знайдено ще 2 поселення середньої (ХVІІІ-ХV ст. до н. е.) та 8 поселень пізньої бронзи. Крім шурфовок, розкопок на них не проводилося. Частково були досліджені поселення білозерської культури (ХІІ-ІХ ст. до н. е.) Кам'янка II та Октябрі Інгульською експедицією (керівник О.Г. Шапошнікова) у 1976-1978 рр. Знайдено залишки заглиблених та наземних споруд, уламки ліпного посуду, виробів з каменю та кісток, фрагменти бронзового котла [19].

Ділянка розкопу на поселенні Октябрі І

На території району знаходиться 106 поселень античного часу. Перші з них були зафіксовані ще у XIX ст., але переважна більшість їх знайдена загонами Ольвійської периферійної експедиції у 1973-1977 рр. Значна частина їх сконцентрована у районах Аджигольської балки, села Чорноморки (кол. Бейкуш), Волоської коси, сіл Козирка та Прибузьке. Усі ці поселення відносяться до ольвійської хори (сільської округи), і їх існування можна поділити на три періоди: архаїчний (друга половина VI - перша половина V ст. до н. е.), класично-елліністичний (ІV-ІІІ ст. до н. е.) та римський (І ст. до н. е. - середина III ст. н. е.). До останнього періоду деякі дослідники включають і поселення черняхівської культури (ІІІ-ІУ ст. н. е.). Також у цей же час (1974 р.) багато поселень в районі с. Козирка і Волоської коси відкрив співробітник МКМ В.В. Рубан [20].

Перші архаїчні поселення були досліджені у повоєнний час. Стаціонарні роботи у 1948-1950 рр. проводила Ольвійська експедиція (керівник Л.М. Славін) на пам'ятці Широка Балка. 

Ділянка розкопу на поселенні Широка Балка І

Ділянка розкопу на поселенні Пітухівка І

Невеликі розкопки проводилися на багатошарових поселеннях Пітухівка І (рис. 14) (Г.С. Русяєва у 1968 році) та Дніпровське III (С.І. Капошина у 1950 р.). У 1967- 1969 рр. значні роботи були проведені Г.С. Русяєвою на Бейкушському поселенні. Проте дійсно широкомасштабні розкопки поселень розпочала Ольвійська експедиція з 1971 р., а з 1974 р. до неї приєдналася Нижньобузька експедиція ЛВІА АН СРСР. У цей час досліджувалися Каборга І (В.М. Отрешко), Бейкуш (С.Б. Буйських), Куцуруб III (К.К. Марченко), Аджигол І (С.Б. Буйських), Широка Балка (Г.С. Русяєва, С.М. Мазараті), Чортувате II, VII (С.Б. Буйських, В.М. Отрешко, В.В. Рубай), Куцуруб І (К.К. Марченко, Я.В. Доманський), Дмитрівка І (К.К. Марченко), Козирка XII (В.М. Отрешко, В.В. Рубан, К.К. Марченко, Н.В. Головачова, Є.Я. Рогов), Козирка IX (В.М. Отрешко, А.І. Ганжа). На поселеннях знайдено значну кількість землянок та напівземлянок, господарських та зернових ям. Багато ліпної та гончарної кераміки, вироби з металу й каміння, монети та численні кістки свійських тварин [21].

Пам'ятки класично-елліністичного часу досліджені значно менше. Розкопки проводилися Ольвійською та Нижньо-бузькою експедиціями на поселеннях Чортувате І (Л.М. Славін), Чортувате VII (С.Б. Буйських), Козирка II (Я.В. Доманський, К.К. Марченко), Козирка XII (К.К. Марченко, Н.В. Головачова), Закісова Балка, Широка Балка (Л.М. Славін, Ф.М. Штітельман), Пітухівка І (Г.С. Русяєва), Куцуруб І (К.К. Марченко, Я.В. Доманський). Знайдено залишки кам'яних будівель, господарських споруд, велику кількість імпортного та посуду місцевого виробництва, різноманітні вироби з металу, каміння, кісток, монети тощо [21]. Пам'ятки цього періоду досліджувалися і експедицією МКМ. Так, у 1993-1994 рр. ОПЕ МКМ (керівник І.О. Снитко) досліджувалося поселення Чортувате І, а в 1999 р. - поселення Кателине V (керівник І.О. Снитко) [22].

Серед пам'яток римського часу найбільшу увагу дослідників привертали городища, про що вже писалося. Із неукріплених поселень значні роботи проводилися на Кам'янці- Анчокрак IV (черняхівська культура). Знайдено залишки житлово-господарського комплексу (садиби), велику кількість різноманітної кераміки та інших побутових речей [23].

На початку XXI ст. розвідкові роботи проводили у районі співробітники ДЮПК (І.О. Снитко та О.Г.Лобко) і НДЦ "Лукомор'я" (О.І. Смірнов), які відкрили кілька об'єктів античного часу. У 2010 р. розвідку окремих територій району провів Р.А. Козленко.

У 2009-2011 рр. Очаківська експедиція ІА НАНУ (керівник С.О. Беляєва) разом з Миколаївською філією УТОПІК проводила розкопки на території Кінбурнської фортеці [40].

Зараз на території району зафіксовано 205 курганів, 10 ґрунтових могильників (некрополів), 7 городищ (з Ольвією) і 136 поселень та літовок. За всю історію досліджень Очаківщини на її землях було розкопано близько 120 курганів, включаючи Ольвійський некрополь. В цілому район у плані археологічних розвідок досліджений досить повно, але це не виключає можливості відкриття нових пам'яток.

Багатство Очаківщини на пам'ятки археології потребує їх обліку та ретельної охорони. Рішеннями Миколаївської обласної ради народних депутатів, Розпорядженням голови облдержадміністрації №370 від 20.07.78 р. (№№1148-1171), №375 від 02.07.71р. (№№542 і 543), №216 від 09.08.88 р. (№№ 1058-1233), № 334 від 23.07.85 р. (№№ 79 і 80) і № 507-р від 12.07.2000 р. (№№1128-1179) та Наказом Управління культури ОДА № 276 від 04.12.09 р. (№№ 115-120) вони взяті на державний облік та під охорону. Після опису кожної пам'ятки у переліку стоїть номер рішення або розпорядження та порядковий номер пам'ятки. Заповідник Ольвія, поселення Пітухівка І і II та городища Дмитрівка і Козирка є пам'ятками національного значення (Постанова Кабміну України № 928 від 03.09.2009). Нижче подається перелік пам'яток археології, зафіксованих на теренах Очаківського району.


В.Б. Гребенников
О.М. Каражей
С.М. Яценко

Автори висловлюють щиру подяку Осипенку Олексію Вікторовичу за значну допомогу у вивченні пам'яток археології та виданні даної книги

Малюнки та світлини зроблені В.Б.Гребенниковим, О.Г.Лобко, Е.О.Симоновичем, С.Б.Буйських, А.В.Бураковим, В.М.Клюшенцевим, В.В.Рубаном.

Зареєструватися, щоб мати можливість залишати коментарі.

Вгору