Очаківщина - В боях під Очаковом. Війна. Частина ІІІ

Шановні відвідувачі "Очаківщини", хто небайдужий до історії та новин району, сайт безкоштовно опублікує любі Ваші матеріали, зі збереженням авторського права.
Запрошую до співпраці всіх, як професіоналів, так і аматорів.



В боях під Очаковом. Війна. Частина ІІІ

Майже всю ніч ми прочісували околиці, ретельно оглядаючи все навколо, але нікого так і не виявили. Не спостерігалося більше і ніяких сигналів. Звичайно ж, ми злякали диверсанта (або диверсантів?). Тепер ворог зачаївся і поводиться обережніше. Дуже шкода, що не виконали завдання.

До ранку мокрі і в болоті, ледве волочучи ноги, утомлені від безсоння, повернулися ми в розташування свого батальйону.

-Де ж ваш диверсант? - допитливо дивлячись на нас, запитав А. Р. Шевченко.

-Прогавили, товариш комбат, - винувато опустивши голову, промовив Григорій Зима, а потім детально доповів, як все це було.

-Ну що ж, товариші бійці, бачу, що старалися. Це вам хороший урок. Наступний раз будете уважнішими і розторопнішими...

Молодий комуніст Григорій Зима, колишній бригадир вантажників Очаківського рибозаводу, став хорошим воїном, набув великого бойового досвіду. Недаремно командир батальйону часто призначав його старшим для виконання якого-небудь важливого завдання. Надалі це підтвердилося і в період героїчної оборони Севастополя, де ми з ним брали участь в багатьох жорстоких боях. Там, під Севастополем, Григорій Павлович Зима загинув смертю хоробрих.

Як я вже говорив, наш винищувальний батальйон складався з бійців різного віку: тут були і сімнадцятирічні хлопці, і п'ятидесятирічні учасники першої світової і громадянської воєн. То тут, то там можна було почути ділові пропозиції, поради. Старі солдати завжди опікали молодих, роз'яснювали їм, як потрібно поподжити себе в бою, під артилерійським обстрілом, як стежити за тим, щоб зброя була в порядку і тому подібне І постійні розмови, спори на найрізноманітніші теми. Чого тільки тут не почуєш! І смішні анекдоти, жарти, примовки, небувальщина, фронтові історії. У кожному бойовому колективі виявлялися різні характери і здібності людей. Інший боєць з вигляду неначе малопримітний, а дізнаєшся його трохи краще - знайдеш цілий скарб талантів.

Ніде я так не відчував справжньої чоловічої дружби і взаємної виручки, як на війні. Ось вже воістину: «Один за всіх і всі за одного!» Кожен фронтовик готовий поділитися з товаришем останнім тютюнцем, сухарем, ковтком води. Та і чи могло бути інакше там, де кожен знаходився в однаковій небезпеці? Адже кулі, бомби, снаряди не вибирали...

Звідси, ймовірно, виникали і відповідні звернення фронтовиків один до одного: «братишка», «землячок».

Ще я підмітив відмінну рису бійців на фронті вже в перші місяці війни - це любов до своїх відважних і авторитетних командирів. Командир, як правило, першим підіймався на повний зріст, йшов в атаку і тут же всі бійці, випереджаючи командира, прикриваючи його своїми грудьми, йшли на ворога.

У тих перших боях з фашистамй нас неприємно уразила наявність у них великої кількості автоматичної зброї, зокрема пістолетів-кулеметів «шмайссер». Автомати не давали нам життя при наступі гітлерівців. Практикував супротивник і ведення турбуючого вогню в нічний час з автоматів по наших позиціях. Фашистські автоматники вибирали зручне місце ближче до нейтральної зони і цілу ніч, з невеликими перервами, строчили короткими чергами, іноді переходячи на одиночні: тах! тах! тах!

Зареєструватися, щоб мати можливість залишати коментарі.

Вгору