Шановні відвідувачі "Очаківщини", хто небайдужий до історії та новин району, сайт безкоштовно опублікує любі Ваші матеріали, зі збереженням авторського права.
Запрошую до співпраці всіх, як професіоналів, так і аматорів.



Зміст статті

8 серпня, в першій половині дня, три літаки супротивника Ю-88 атакували док при переході з Одеси до Очакова. Нашою винищувальною авіацією і вогнем зенітної артилерії канонерського човна ворожі бомбардувальники були відігнані, при цьому вони безладно скинули бомби в лиман. У другій половині дня цього ж числа шість фашистських літаків типу ДО-125 бомбардували острів Першотравневий і кораблі, зайняті траленням мін на фарватері Дніпровсько-Бузького лиману; літаки скинули 11 бомб, як не заподіяли, проте, ніякої шкоди.

9 серпня командувач Чорноморським флотом віце-адмірал Ф. С. Октябрьський дав вказівку командирам Одеській і Миколаївській військово-морським базам перевірити можливість використання авіабомб як мін для замінування сухопутних позицій і вказав, що у разі сприятливих результатів потрібно узяти для цієї мети авіабомби, що зберігалися у великій кількості в Миколаєві і Очакові.

Виконуючи вказівку командувача флотом, мінери Очаківського укріпленого сектора берегової оборони активно використовували авіабомби для мінування позицій на різних ділянках очаківської лінії оборони. Авіабомби великої потужності незабаром показали свою ефективність: з їх допомогою було знищено багато живої сили і техніки супротивника.

8 серпня ворог зробив ще могутніше бомбардування Очаківського порту, евакуйованих з Миколаєва плавзасобів, що знаходилися там, і корпусів недобудованих кораблів. Від бомбардування затонув буксир «СП-11», в порту виникла сильна пожежа. Проте і фашисти зазнали значних втрат. Нашою береговою і корабельною зенітною артилерією було збито три фашистські літаки: два винищувачі МЕ-110 і МЕ-109 і бомбардувальник ДО-215.

Під прикриттям цього бомбардування гітлерівці спробували вивести з ладу 15-у батарею - одну з опорних в обороні Очакова (дальність стрілянини близько 20 кілометрів). Діло було так.

Начальник електростанції батареї старшина I статті І. Н. Решетняк зі своїми підлеглими, не дивлячись на сильне бомбардування, забезпечував подачу електроенергії і тим самим - постійну боєздатність батареї. Несподівано він почув: незнайомий різкий свист розірвав повітря, і недалеко пролунав неголосний вибух. Потім знов почувся глухий хлопок, знову свист і вибух. Що це таке? На бомбу несхоже, на снаряд теж... Можливо, міномет? І тут Решетняк помітив, що біля невеликої колгоспної будівлі, розташованої на околиці Ближнього Бейкуша на відстані не більше 800-1000 метрів від батареї, блиснули стекла. «Бінокль коректувальника!» - миттєво подумав старшина. Тим часом неголосні вибухи продовжувалися. Правда, оскільки 15-а батарея була ретельно замаскована, а декілька в стороні від неї знаходилися позиції хибної батареї, то гітлерівці, не розібравшись, вели вогонь по них.

Зареєструватися, щоб мати можливість залишати коментарі.

Вгору