Шановні відвідувачі "Очаківщини", хто небайдужий до історії та новин району, сайт безкоштовно опублікує любі Ваші матеріали, зі збереженням авторського права.
Запрошую до співпраці всіх, як професіоналів, так і аматорів.



Таємниця Парутинського десанту

 

Спробували ми розібратися і з Січовою казною в Криму. Є дві версії – або сховали, коли йшли на Тамань, що не дуже логічно. Або, знову Сагайдачний. 1616 рік. Козаки красиво взяли Кафу, захопивши ВСЮ казну кримського хана, яка автоматично стала казною Січі. А там було кілька тонн! В основному, золотих і срібних монет. І кримчаки і турецький султан, після того мало не сказилися. Хотіли оголошувати війну Польщі... Дуже можливо, що після Кафи, Сагайдачний щось десь зарив поблизу сучасної Феодосії.

Потім козаки рвонули на Кавказ, де досить вдало поторгувалися з дружніми грузинськими правителями. Славно погуляли. Відпочили. Продовжили "круїз" через Туреччину. Взяли кілька міст. Звільнили невільників.

Повернутися вирішили хитро. Через Молочний лиман і ріку Молочну. Там зараз відомий курорт Кирилівка. Запорізька область. Потім перетягли "чайки" до іншої води.

Ні до Ольвії, ні до Кафи, Сагайдачний вже не повернувся. Ходив воювати в Московію. Дійшов аж до Рязані. Потім зчепився з поляками. Під Хотином і загинув... Тож існування частини захоплених у турків цінних трофеїв, прихованих на чорний день, цілком реальне. Тоді ховали зброю, що скоріш за все, не збереглася, і золоті та срібні монети, ювелірні вироби...

Говорити щось конкретне про Крим, ми сьогодні не можемо.

А от дослідити деталі Парутинського десанту, дізнатися назву судна, прізвище командира, дідів-провідників, командирів, спробуємо. Десь в архівах ВЧК-ОГПУ, повинні лежати звіти про цю операцію. Шифровки агента. Подробиці бою з десантом. Може в Миколаєві. Може в Харкові чи Києві. А скоріше, в Москві.

Знаємо, що Ольвію нещадно перекопали чорні археологи. Хоча, якби знайшли таку кількість золота, зброї, цінностей, це не пройшло б непоміченим. Щось би та й виплило...

Потрібно організовувати повноцінні археологічні дослідження тих місць. Та знаючи ставлення до історії діячів, які чомусь називають себе народною українською владою, найближчим часом чекати на щось, крім дива і випадку, не варто.

Ще не прийшов наш Час. Але, він колись прийде. І це розуміння дуже радує. Судячи з того колосального резонансу, який викликають наші скромні зусилля з розплутування історичних загадок України, які чомусь моментально перетворюються на легенди, перекази, твори, реферати, дипломні роботи і кандидатські дисертації, стають основою для інших публікацій, телесюжетів, радіопрограм, ми всі йдемо вірним шляхом.

Все буде добре!

Віктор Тригуб: – Нашій групі пощастило знайти 98-рiчного свідка дуже i дуже загадкових подій. Він нині живе в Америці, у Пiтсбурзi, – Микола Тютюнник. Він служив механіком на судні, коли ця драматична iсторiя сталася на його очах...

Отже, коли в 1920 році українські козаки відступили iз захопленої бiльшовиками Кубанi, то закрiпилися в Криму. Якось до останнього прем'єра Кубанської Народної республiки та Верховного отамана Кубанського козачого війська Василя Iваниса прийшли два старезних дiди-запорожцi i розповiли про золото гетьмана Петра Сагайдачного. Мовляв, скарб захищає сильне закляття, накладене козаками-характерниками. Iснує кiлька орiєнтирiв, якi знають тiльки вони. За ними, тiльки рано-вранцi можна знайти те мiсце, де лежить десятки тонн золотих трофеїв, захоплених Сагайдачним при взяттi Варни та Очакова. (Справдi, iсторики говорять про неймовiрнi трофеї гетьмана, – десь тонн десять золота не помiстилося на його корабель, фiгурує цифра у 180 000 злотих...

Крiм того, козаки пограбували тодi Iзмаїл, Перекоп, Очакiв, є згадки про Ольвiю. Цiлком ймовiрно, що певну частину цих трофеїв Сагайдачний заховав поблизу давньогрецьких руїн. Вiдомо, що це в районi села Парутине Очакiвського району).

Зареєструватися, щоб мати можливість залишати коментарі.

Вгору