Адмірал Нассау-Зіген
Про нього й згадують не часто,
Уже й віки між нами й ним…
А він тоді, у грізний час той,
На цій воді був головним.
Був з тих вояк, хто вірно служить –
Вони іще з варязьких лав –
І росіянином не бувши,
Росії славу здобував.
Ще й досі в роздумах потомки,
Крапки не ставлячи над "і":
Суворов правий чи Потьомкін,
Штурм чи облога головні?
… А на широкому лимані,
З’єднавши сили всі свої,
І запорожці, й росіяни
Вели вже з турками бої
Гребні судна його відважні,
І адмірал на них завжди
У миті грізні, абордажні
Сухим виходить із води.
Вже успіх зримо відмірявся,
І турки вперше у житті
Втрачають прапор адміральський
На приочаківській воді.
Гримлять суворовські гармати,
На мілководді битва зла.
Гази-хасанівські громади
Гребна флотилія дола.
Вода від весел вирувала,
З відважним Білим на чолі
Козацькі "чайки" підривали
І полонили кораблі.
Завжди до лестощів суворий,
При світлі кінбурнських заграв
Нассау-Зігена Суворов
"Росії славою" назвав.
А він і скупо і словами,
Що геть суворовським не в лад,
Не більш як турків помилками
Пояснить бою результат
Чужий, мабуть, російській справі,
Хоч їй і будучи чужим,
Не задля слави – та на славу
Він під Очаковом служив.
Таким століття і вписали
Його у свій меморіал:
Німецький принц землі Нассау,
Лиманський віце-адмірал.
